Небо прояснилося. За день тихого відпочинку, харчуючись місцевими гірськими дарами й запиваючи їх чистісінькою річковою водою, Чжао Жуй відновився приблизно на п'ять-шість частин. Завдяки внутрішній енергії багато ран затяглися за короткий час, ось тільки тіло все ще відчувало певну слабкість.
— Перекриття гір, брате Чжане, що тут узагалі відбувається?
Помітивши розгублений вигляд Чжао Жуя, Чжао Дачэн вимушено пояснив:
— Лю Данюй із сусіднього гірського хребта каже, що вчора ввечері в Гуанъюаньфу якусь заможну родину вирізали повністю. Злочинець втік у гори, і зараз тут прочісують кожен куток!
— Вирізали всю родину, злочинець! — Чжао Жуй був приголомшений, справді приголомшений, і його емоції не були награними. Він ніяк не міг очікувати, що влада діятиме настільки швидко. Ні, точніше кажучи, швидкість, із якою люди з Секти Кунтун переклали провину на іншого, просто вражала.
— Еге ж, ти й не знаєш, зараз чиновники перевіряють, чи не з'явилися десь чужинці. Кажу тобі, пане Чжане, а раптом убивця — це ти? — напівжартома вимовив Чжао Дачэн.
— Я? Га-га, ти вважаєш це можливим? — гірко посміхнувшись, відповів Чжао Жуй.
— Теж вірно, учора ввечері ти був із цими вовченятами, хоча... — Чжао Дачэн на мить завагався, але згадав, що рівень бойових навичок Чжао Жуя занадто низький, і знищити цілу родину для нього було просто неможливо, тому він вирішив не заглиблюватися в роздуми.
— Брате Чжане, а ти не знаєш, коли закінчиться перекриття гір? — Чжао Жуй вважав, що щойно його рани загояться, він знову стане бравим молодцем. Жити тут, звісно, непогано, але занадто спокійно; що робити, якщо знову виникнуть такі самі багаторівневі кризи, як учора? Зараз головне — підвищити рівень своїх навичок, ось що найважливіше.
— Хто його знає? Гори Гуанъюань такі величезні. Навіть якщо вбивця втік у гори, минула ціла ніч, і він уже давно рушив углиб масиву, з чого б йому залишатися на околицях? Послухай мене, вони просто вдають, що щось роблять!
Чжао Жуй кивнув: той корумпований чиновник із його спогадів справді був здатний на подібне, от тільки він не був до кінця впевнений, до яких саме масштабів той дійде.
— Хто зараз обіймає посаду префекта в Гуанъюаньфу? — несподівано запитав Чжао Жуй.
— Нин Юань...
Усе правильно, це був саме Нин Юань із префектури Нинду. У нього була чудова дочка, яка закрутила роман із імператором, завдяки чому сам префект став шурином імператора, а згодом — першим міністром Нин.
Коли головний герой Сун Цюэ покінчив із ним, той перебував у зеніті своєї слави; його дочка народила хлопчика, який у майбутньому міг стати наслідним принцом.
Нин Юань був опортуністом у житті, і якщо вже він натрапляв на чиюсь слабкість, то як супротивник знищував би ворога до смерті.
Він також володів ресурсами багатьох бойових кланів, а серед його служителів було чимало запрошених майстрів, тож убити його було не такою вже й простою справою.
Нині кар'єра префекта Нинду тільки починалася, і він збирався здійснити великі справи; винищення Сім'ї Сун цілком могло стати для нього сходинкою, і якщо хтось стане в нього на дорозі, ніхто не знає, що станеться.
Тепер той уродливий мечник був мертвіший за мертвих, а гори вже перекрили. Не могло такого бути, щоб місце злочину не виявили, і коли його труп знайдуть, залишиться загадкою, чи відступлять чиновники.
Чжао Жуй трохи хвилювався і вважав, що затримуватися тут надовго не можна. Щойно його внутрішня енергія відновиться, він планував звідси піти. Він збирався перейти через це гірсько-лісове пасмо до багатої префектури Цзяннань, про яку згадував Чжао Дачэн.
Як розповідав Чжао Дачэн, там люди не знали турбот із їжею та питвом, жили в просторих будинках, їх щодня обслуговували слуги, а життя було напрочуд приємним. Оселитися в префектурі Цзяннань було заповітною мрією Чжао Дачэна.
Однак Чжао Жуй вирушав туди зовсім не заради того життя, про яке мріяв Чжао Дачэн. Просто в префектурі Цзяннань було повно майстрів бойових мистецтв, а цзянху певні сили перепліталися найхимернішим чином. У майбутньому саме звідси починав головний герой Сун Цюэ, який зібрав усе найкраще від різних шкіл і заснував банда-організацію, здатну змагатися з героями всього світу. Щоправда, наразі ця банда була лише зграйкою вуличних хуліганів, але він думав: якщо вдасться туди затесатися, то в майбутньому з'явиться шанс завести зв'язок із самим Сун Цюэ, що було б вельми непогано.
Вовчі шкури погано продавалися, через що Чжао Дачэн трохи сумував, але життя тривало. Він вийшов покружляти в околицях і приніс дикого кролика — принаймні сьогодні ввечері можна буде поїсти м'яса.
Чжао Жуй не надто розумівся на приготуванні їжі й не став допомагати. Він, як і раніше, використовував кожну вільну хвилину в хатині, щоб відновити внутрішню енергію. Наслідки від техніки кулачного бою залишили в його свідомості кілька комплексів вправ для циркуляції внутрішньої енергії; більшість із них використовувалися в поєднанні з кулачним стилем, і лише невелика частина стосувалася лікування ран, але навіть ця крихітна частка мала прямий зв'язок із застосуванням кулака.
Зрештою, це була навичка бойових мистецтв!
Надвечір до них зайшов перекинутися вісточкою друг Чжао Дачэна — мисливець, який майстерно ставив пастки. За словами Чжао Дачэна, найбільшою гордістю цього мисливця було те, що він залишився живим і неушкодженим після нападу тигра.
— Дачэн, а цей малий — твій братир? — мисливця звали Син Куй, і за статурою він був схожий на Чжао Жуя: худорлявий, зовсім не схожий на кремезного Чжао Дачэна, та й зовні він не справляв враження людини, яка роками промишляє полюванням у горах.
— О, він? Його звати Сяо Чжао. Пам'ятаєш, я казав, що благородна людина допомогла мені вкрай важливою справою? Так от, це він і є — перебив стільки вовків, а всі вовчі шкури дісталися мені! — Чжао Дачэн нічого не приховував і, не замислюючись, виклав усе як на духу.
— Він?
Син Куй подивився на свіжі вовчі шкури на підлозі, потім кинув погляд на Чжао Жуя і трохи здивувався. Він обережно зашепотів на вухо Чжао Дачэну:
— Хіба не казали, що про появу будь-яких чужинців слід повідомляти владі? Чого ж ти його переховуєш!
— Яке там переховую, він же не вбивця. До того ж він загоює рани, а не ховається нишком! — сміючись відповів Чжао Дачэн.
— Але ж він усе одно чужинець! — умовляв його з найкращими намірами Син Куй.
— Та облиш! Сяо Чжао — всього лише боєць третього рангу, він нічим не перевершує нас, звичайних мисливців. Невже ти гадаєш, що він здатний вирізати цілу родину? — заперечив Чжао Дачэн, спираючись на реальний стан речей.
— Це правда. Проте я раджу тобі розповісти про це владі — так буде краще. Коли я спускався з гір, то зустрів Старика Ли. Хіба в нього немає родича, який працює в префектурі? Завдяки йому Старик Ли дізнався деякі плітки.
— Які саме? — насторожив вуха Чжао Дачэн, а поряд із ним прислухався до розмови й Чжао Жуй.
— Сім'я Сун, вирізали саме Сім'ю Сун із Гуанъюаньфу. Усіх — і дорослих, і дітей, сто вісімдесят семеро людей загинули. Смерть їхня була просто жахливою! — Син Куй похитав головою, нарікаючи на несправедливість цього світу: такий величезний клан, а зник за один млинець, вирізаний під корінь.
— Сім'я Сун... Невже та Сім'я Сун, до якої належав Сун Хэн? Та не може бути! — Чжао Дачэн уже давно чув, що в Гуанъюаньфу є така видатна постать, але він ніяк не очікував, що настільки впливова людина теж загине, ба більше — разом із цілою Сім'єю Сун. На якого ж могутнього ворога вони накликали гнів?
— Усе правильно. Цього разу новину розповсюджують не лише люди з Секти Кунтун, до цього залучилася й влада. Кажуть, той, хто надасть інформацію, отримає винагороду в десять лянів золота!

Комментарии

Загрузка...