Організація подібного роду остаточно приголомшила Ю Сяо, і вона ніяк не очікувала, що цей привид виявиться настільки вмотивованим. Насправді Ю Сяо зовсім не збиралася вбивати привида — спочатку вона думала, що розшукати підказки в селі буде важко, тож краще просто зловити привида і влаштувати йому допит. Хто ж знав, що цей привид виявиться настільки впертим і непокірним.
Ю Сяо встигла лише кинути в вигрібну яму талісман, а коли спалахнула перша блискавка, вона одразу зрозуміла, що діло кепське, і панічно вискочила з вбиральні, встигши почути лише гучний вибух за спиною. У голові Ю Сяо дзенькнуло, і вона різко розплющила очі. Вона перелякано витріщилася навколо: навколо панував напівзрак, а крізь вікно пробивалося слабке місячне світло.
Вона хаотично зашарила руками й натрапила на ковдру та простирадло. Вона прокинулася у власному ліжку — чи все, що сталося щойно, було лише сном? Ю Сяо вже збиралася сісти, як раптом відчула різкий біль у правій руці.
Засукавши рукав і мружачись пильно вдивляючись у шкіру, вона помітила там слід від людських зубів. Їй не здавалося, це був не сон, вона справді зустріла привида. Збагнувши це, вона поспіхом вискочила з ліжка і, щойно зібравшись знову спробувати розбудити всіх інших, відчула легкий запах.
Ю Сяо принюхалася, присіла навпочіпки, а потім знайшла під своїм ліжком паличку пахощів, яка догоріла вже наполовину. Вона взяла пахощі в руку, після чого обнишпорила решту ліжок — пахощі знайшлися лише під її ліжком у всій кімнаті. Озирнувшись навколо, вона побачила, що всі дихають спокійно, і лише вона одна зіткнулася з привидом.
Невже причина крилася в пахощах під ліжком? Ю Сяо дещо розлютилася: якби не наявність талісмана, той привид уже давно зжер би її. Ю Сяо палала від люті: привид, який збирається їсти людей, навряд чи володіє таким високим рівнем ритуальності, а пахощі під її ліжком міг запалити лише хтось із мешканців села.
Вона більше не збиралася нікого будити, взулася і вислизнула назовні на самоті. Зовні все виглядало приблизно так само, як і раніше, і, прямуючи знайомим за пам'яттю маршрутом, Ю Сяо справді відшукала ту саму вбиральню. Зараз той нужник був рознесений на друзки; дивним було те, що вибух мав би створити чимало галасу, проте довкола панувала абсолютна тиша, і не було жодної душі.
Відігнавши сумніви, Ю Сяо рушила в бік родового храму. Чжан Фэн раніше казав, що бачив у храмі список загиблих жителів села, і їй теж хотілося на нього поглянути. Родовий храм був однією з небагатьох цегляних будівель у селі; збираючись увійти всередину, Ю Сяо почула звідти розмови.
Вона поспіхом сховалася в темному кутку й, подумавши, витягла з кишені сонцезащитні очки та надягла їх. Крізь щілину у стіні було видно, що всередині храму яскраво палає світло, а в сусідньому приміщенні стояло кілька ще не вкритих лаком трун, і кілька чоловіків з інструментами товпилися навколо них. Саме тоді, коли Ю Сяо припускала, що через надто велику й швидку кількість смертей у селі їм доводиться працювати понаднормово серед ночі, щоб виготовляти труни, вона почула розмову цих людей.
Староста сказав, що жертвоприношення чужинців здатне вгамувати гнів божеств, чи це справді допоможе? Ех, звідки ж я знаю, чи допоможе, але принести в жертву чужинців усе ж краще, ніж приносити в жертву нас. І то правда.
Дуже сподіваюся, що це спрацює, адже в селі й так загинуло надто багато людей. Під час цієї розмови ззовні зайшов старий. Волосся цього діда було акуратно зачесане, а одяг вирізнявся більшою охайністю, помітно відрізняючись від одягу решти селян.
Кілька чоловіків, які саме покривали труни лаком, одразу ж підхопилися на ноги, побачивши його. Старосто, ви прийшли! Ого, виходить, цей дід і є той самий безсердечний староста.
Ю Сяо крізь стіну пильно глянула на старосту, повернулася і тихо вислизнула геть. Раніше вона вважала, що ті труни призначені для односельців, але тепер, перерахувавши їх щойно, вона нарахувала рівно дев'ять трун. Не дивно, що щойно вони з'явилися в селі, місцеві одразу зібралися на збори — виявляється, ті мали лихі наміри.
Вони збиралися принести чужинців у жертву, і це трохи тривожило Ю Сяо: яким чином їй перетворити себе, Сяочжэнь та Сестру Лань на своїх же людей? Роздумуючи про це, вона дійшла до стіни будинку старости. Шукаючи вдень старе дерево, вона вже встигла вивчити, де саме живе староста.
Вона знову витягла сонцезащитні очки і якийсь час спостерігала зовні за будинком старости. Помітивши, що в одній із кімнат хтось спить, вона раптом почула, як ця людина почала несамовито й болісно кашляти в ліжку. Хтось в іншій кімнаті, почувши звуки, квапливо підхопився — це виявилася дружина старости.
Накинувши на плечі одяг, дружина старости увійшла до кімнати, наповнила чашку водою і піднесла людині на ліжку. Поїчних воду, вона з турботою погладжувала людину по спині й бормотіла собі під ніс: Маленький скарб, мій маленький скарб, материн дорогоцінний скарб, виріж його м'ясо... Скориставшись цією нагодою, Ю Сяо непомітно проникла до кімнати старости, знову запалила ті догорілі наполовину пахощі й засунула їх під ліжко старости.
Після цього вона не стала затримуватися і дуже швидко повернулася до місця їхнього ночівлі, розбудивши всіх. Усі спали дуже міцно, і, правду кажучи, це виглядало дивно, адже вони не були настільки недбалими. Хоча їх розбудили, ніхто не виявляв невдоволення, особливо Чжан Фэн, який навіть не пискнув.
Чжао Лань поправляла капелюх і, протираючи сонні очі, запитала: Сяо-Сяо, що сталося? Ю Сяо промовила низьким голосом: Щойно в нашій кімнаті побував привид. Що?
Усіх охопив жах, і вони миттєво прокинулися. Лу Сюнь виявився особливо приголомшеним: Правда? Чому я нічого не відчув?
Ю Сяо нічого не відповіла; вона засукала рукав, демонструючи всім слід від зубів на руці. Привид вкусив мене за руку, — сказала Ю Сяо. — Я встала, щоб розбудити вас, але ви ніяк не реагували.
Тож я наважилася погнатися за ним на самоті. Зачекайте. Живіт Ван Яна здригнувся від жирових складнок: Ти хочеш сказати, що побігла слідом за привидом?
Ага. Ю Сяо говорила так, ніби йшлося про щось зовсім буденне: Я подумала, що з місцевих жителів важко вибити підказки, тож краще просто зловити привида і допитати його. ...
Окрім Чжао Лань та Чжоу Сяочжэнь, усі інші дивилися на Ю Сяо вельми складно поглядами. Ю Сяо торкнулася свого обличчя: Щось не так? Нічого, — вимовив Лу Сюнь.
— Продовжуй. Ю Сяо: Я вибігла за ним назовні, але загубила слід, після чого раптом прокинулася і зрозуміла, що все ще перебуваю в ліжку. Мені здавалося, що це сон, але помітивши слід від зубів на руці, я зрозуміла, що це не сон.
У себе під ліжком я знайшла побиту половину палаючих пахощів, і мені здається, що це якось пов'язане з тим, що привид з'явився і вкусив саме мене. Ще болить? — із жалістю підтримала руку Ю Сяо Чжоу Сяочжэнь.
Трохи болить. Ю Сяо згадала, що має ще інший талісман, витягла з кишені аркуш паперу і приліпила його собі на руку. Талісман спалахнув сам по собі й миттєво перетворився на попіл.
А слід від зубів на руці Ю Сяо зник, знову перетворившись на гладку та білосніжну шкіру. Усі, хто мовчки спостерігав за цим видовищем, ... Настільки блідий і неглибокий слід від зубів — невже для цього обов'язково було витрачати талісман вартістю десять очок?
Хіба він не міг зажити сам по собі? Це ж справа максимум одного-двох днів. Ю Сяо продовжила: Я припускаю, що все це справа рук місцевих жителів, тому я потайки вийшла і побачила в родовому храмі, як вони гарячково виготовляють нові дев'ять трун усю ніч.
З їхніх розмов стало відомо, що сільчани вірять у те, ніби вони розгнівали божества, через що на них і спустилася чума. Сьогодні вдень під час зібрання староста заявив про необхідність принести в жертву чужинців, щоб благати божеств угамувати їхній гнів. Чорт!
— усі розлютилися. На щастя, план селян вдалося викрити Ю Сяо. Інакше, якби вони захищалися лише від привидів, вони б і не помітили, як у якийсь момент їх потайки знищили б самі жителі села.
Усі наперебій, по черзі висловлюючи свої емоції за допомогою лайки, давали волю почуттям. Щось згадавши, Лу Сюнь звернувся до Ю Сяо: До речі, а де ті півпахощів? Принеси подивитися.
Я їх уже використала, — відповіла Ю Сяо. Лу Сюнь трохи розгубився: Як це — використала? Ю Сяо загадково й м'яко посміхнулася: Я знову запалила пахощі й кинула їх під ліжко старості.
Усі ... Чжоу Сяочжэнь захоплено дивилася на неї сяючими очима: Сестро Сяо, це геніально, Сестро Сяо. Протягом деякого часу ніхто не знав, що й сказати, аж доки Сунь Юнь несміливо не запитала: То що ж нам робити далі?
Цілком природно відповіла Ю Сяо: Звісно ж, спати далі, я ж бовталася пів ночі, такий жахливий сон. Сказавши це, вона відкинула ковдру, лягла в ліжко і під поглядами всіх заплющила очі. Через пів хвилини від Ю Сяо почулося: Zzzz...
Усі ... Наступного ранку Ю Сяо прокинулася від сильного шуму. Вона підвелася на ліжку: надворі лунали вкрай галасливі звуки, наче там зібралася величезна юрба, яка сперечалася, а крізь крики часом пробивався плач.
У цей момент у кімнаті залишилася лише вона сама, і, вийшовши назовні, вона помітила, що всі зібралися біля входу і дивляться назовні. Що сталося? — Ю Сяо підійшла ближче.
Усі повернулися до неї зі складними виразами облич. Помер староста, — сказав Лу Сюнь. А.
Ю Сяо квапливо підійшла до виходу і побачила зовні натовп людей, серед яких дружина старости у строкатому халаті голосила та рвала на собі волосся. Ю Сяо мовчки спостерігала за цим деякий час, а потім повернулася і запитала: Ви з'ясували причину смерті старости? Не те щоб повністю з'ясували, — відповів Лу Сюнь.
— Ми довідалися, що староста загинув жахливою смертю, його тіло навіть понівечене на шматки. Я підозрюю, що це справа рук привидів, але дивно те, що всі в селі переконані, ніби старосту покарав Бог Чуми. Причина, яку вони називають, теж звучить дивно — через те, що в кімнаті старости стояв нестерпний сморід.
Чжоу Сяочжэнь запитала: Якого роду сморід? Вираз обличчя Лу Сюня був доволі багатозначним; трохи повагавшись, він описав його так: Сморід випорожнень. Після цього він вкрай здивовано додав: Дивно, а хіба привиди мають запах?
Що за привид такий пахне екскрементами? Ю Сяо мовчки опустила голову і зосереджено роздивлялася власні носки туфель. Невдовзі ми плануємо піти в дім першої людини в селі, яка померла від хвороби, щоб пошукати там підказки, — звернувся Лу Сюнь до Ю Сяо.
— А ти? Підеш із нами? О, я певна, що ви обов'язково знайдете корисні підказки, — чемно сказала Ю Сяо.
— Ми не підемо, ми вирушимо шукати старе дерево. Лу Сюнь на мить замовк, а потім запитав: Спитати, чи є в нього дружина? Цього разу ні, він уже відповів мені, — відповіла Ю Сяо.
— Цього разу ми поставимо йому інші запитання. Прогулюючись сільською стежкою на кшталт неквапливої прогулянки, Чжоу Сяочжэнь із цікавістю запитала: Що саме ти збираєшся запитати у старого дерева цього разу? Та ще й тягнеш нас із собою.
Вочевидь, Чжао Лань теж надзвичайно цікавило це питання, оскільки вона витріщилася на Ю Сяо з благальним виглядом. Ю Сяо не відповіла, попросивши обох почекати біля входу в подвір'я старого дерева, а сама на самоті увійшла всередину і постукала в двері. Простукавши рівно три хвилини, старе дерево нарешті відчинив двері: Щось сталося?
Так, — відповіла Ю Сяо. — У мене є одне запитання до вас. ...
Знайомі слова змусили щоки старого дерева здригнутися: Це знову те саме запитання, що й минулого разу? Ні. Ну добре, — старе дерево мимоволі зітхнув із полегшенням.
— Запитуй. Ю Сяо підвела погляд на вродливе й інтелігентне обличчя старого дерева і урочисто запитала: Лікаре Старе Дерево, чи згодні ви взяти мене за дружину? Старе дерево ...
Чжао Лань біля дверей ... А Чжоу Сяочжэнь водночас відчула і збудження, і обурення: Сестра Сяо бреше, вона ж казала, що любить лише живих людей!

Комментарии

Загрузка...