Всюди валялась блідо-блакитна в’язка мація, від якої здіймалися густі клуби жару. Вона безперервно розповзалася навбіق, перекочуючись у холодному полум’ї; усе покинуте залізо на її шляху миттєво плавилося й змішувалося з цією жижею. Вона роздувалася, стискалася, витягувалася, а потім росла далі, скручувалася в єдиний клубок і знову застигала, набуваючи людської форми.
Обличчя Лэйцзы похмурніло, він мимоволі відступив на крок назад, і його спина з розмаху вперлася у внутрішню стінку корабля, не сміючи анітрохи ворухнутися.
Каменный Человек щойно був рознесений серією енергетичних гарматних пострілів на дрібне каміння, але, на щастя, холодного полум’я, поглинутого ним минулого разу на Ледяная Планета, вистачило, щоб на деякий час зберегти гнучкість його тіла. До того ж потужність тих енергетичних пострілів виявилася не такою вже й великою: доки Каменный Человек не був повністю стертий з простору Всесвіту, він міг піднятися знову, щойно впавши, а холодне полум’я на його тілі лише розгорялося яскравіше.
По поверхні його тіла стрімко бігла схожа на кров мережа блакитних кристалічних ниток. Каменный Человек відчув шалену лють, він двічі смикнув тулуб, і його зріст миттєво збільшився на кілька метрів, перетворивши його на справжнього вогняного велетня. Його порожні очі час від часу спалахували блідо-блакитним світлом, через що вся його постать здавалося абсолютно незвичайною.
— Ти що, не людина?
Дивлячись на високого вогняного велетня, Лэйцзы раптом збився на манівці.
— І що з того?
Каменный Человек був небагатослівним. Він дивився на Лэйцзы та двох його супутників зверху вниз і відповів без найменшого поспіху.
Обличчя Лэйцзы було суцільно похмурим. Він розумів, що так тягнути час не можна, до того ж у цю хвилину той ватажок у повітрі, швидше за все, вже загинув. Щоб ресурси не дісталися нікому іншому — адже зволікання загрожувало непередбачуваними змінами, — він гукнув двоом роботам поруч:
— Швидше, знищіть усі крижини! У жодному разі не дозвольте комусь їх отримати!
Ті двоє на мить завмерли, але швидко збагнули що до чого. Скориставшись паузою в протистоянні Каменный Человек і Лэйцзы, вони кинулися по складу й почали нашорошено шукати крижини.
Каменный Человек насупився і перевів погляд на Бог-Творец.
Бог-Творец не знав, що саме за подібні до людського мозку форми життя були замерзлими в цих крижинах, але під час сутички між двома угрупованнями він уже встиг повідомити про мету обох сторін у Межзвездное управление безопасности. Межзвездное управление безопасности в хвилину розмови могло вже відправити сюди бойові кораблі, і якби ці двоє все знищили, хіба не зникли б усі докази?
— Зупиніть їх, не можна дозволити їм знищити докази!
Від цього зіткнення все тіло несамовито боліло. Завдяки легкій підтримці Экспедиция-1 він трохи перевів похмурий подих і, тверезо все обміркувавши, гучно закричав.
Коли робот отримує наказ, він виконуватиме його з відчайдушною завзятістю аж до самої смерті.
Завдання знайти й негайно знищити крижини не терпіло зволікань.
Водночас Каменный Человек теж почав суворо виконувати наказ Бог-Творец.
Він роззявив рота й зробив вдих, від чого в нього на губах зібралося блідо-блакитне, надзвичайно яскраве сяйво, після чого він видав гучний вигук, і струмінь холодного блакитного полум’я вирвався назовні, спрямовуючись прямо до цілі.
Палючий жар випалював усе покинуте залізо, а заодно й розкидані всюди крижини. У нього була лише одна мета — низькорівневі роботи, які поводилися так, ніби навколо нікого немає.
Помітивши це, робот забормотів щось під нос, і з його очей миттєво вилетіла темно-зелена світлова завіса, повністю затримавши холодне полум’я ззовні.
Каменный Человек здригнувся, усвідомивши, що, здається, надто просто дивився на речі. Оскаженівши від сорому й гніву, він стрімко зменшив своє тіло й, піднявши руку, завдав важкого удару кулаком по тій темно-зеленій світловій завісі.
— Зачекайте.
Саме в цей момент Экспедиция-1 раптово зупинила Каменный Человек.
— Погляньте туди.
Щойно стихли ці слова, погляди всіх миттєво прикувалися до іншого робота, точніше кажучи — до криваво-червоного океану, що розкинувся навколо нього.
— Лихо, від спеки розтанули всі крижини!
У Бог-Творец аж обличчя позеленіло.
— Це що таке?
Втративши пильність, одноокий робот також спустився зверху і завмер над головами присутніх, а його єдине око одразу ж уп’ялося в той криваво-червоний океан.
— Триває повний аналіз...
— Наявність ознак життя: аномальна форма життя.
— Форма живого організму: рідка.
— Властивості живого організму: ???
— Потужність живого організму: ???
— Будова живого організму: ???
Властивості невідомі, могутність невідома, будова невідома. Одноокий робот був приголомшений цією дивовижною формою життя, він знерухомів від подиху подиву і навіть не наважувався на будь-які дії.
Після танення крижин аномальні форми життя розтеклася всюди, немов звичайна рідина.
Щойно та крижина розтанула, робот згідно з наказом рушив шукати наступну. Тільки-но він зробив перший крок, криваво-червона рідина підступила й прилипла до підошви його стопи. Під його ногою на рідині природним чином утворився порожній прослідок завбільшки зі слід, проте вже за мить це крихітне порожнє місце знову заповнилося.
Але в наступну мить перед очима постала моторошна до мурах картина.
Його права нога щойно торкнулася підлоги, а ліва, піднята й зависла в повітрі, ще не встигла опуститися, як криваво-червона рідина просочилася крізь щілини в його механічному тілі. Придивившись уважніше, можна було помітити, що від робота не залишилося й сліду — на поверхні криваво-червоної рідини кружляли лише маленькі металеві пластинки, аж поки повністю не зникли.
Усе це сталося за лічені секунди, ледь встигло минути кілька подихів.
— Його поглинули?
Бог-Творец міцно обійняв Экспедиция-1, ледь не витріщивши очі.
Усі онімівші стояли в заціпенінні, включно з Лэйцзы.
— Роз'їло.
Экспедиция-1 не зводив очей і спокійно промовив голосом, який міг почути лише Бог-Творец.
Це було настільки жахливо, що Бог-Творец навіть не встигав ні про що подумати: криваво-червона калюжа продовжувала невпинно рухатися, до того ж...
Бог-Творец звів погляд угору й побачив, що значна частина стелі складу залита криваво-червоним моторошним сяйвом.
— Та я ж маю... Цю проклятущу сіруху! Чого вони взагалі домагаються?
Не встиг він договорити, як крихітна крапля криваво-червоної рідини раптом скотилася просто до його ніг, впавши зовсім поруч — до поверхні його тіла залишалося менше сантиметра.
— От халепа, нещасливий день.
Одноокий робот кинув погляд вниз, більше не звертаючи уваги на інших, силоміць пробив внутрішню стінку корабля і втік куди очі дивляться — він не ховався тут ні секунди довше.
Побачивши це, Бог-Творец повернувся, схопив Экспедиция-1 разом із Каменный Человек і кинувся геть, не озираючись.
— А-а... ні...
Ще не встигнувши вийти за межі корабля, вони почули за спиною роздираючий серце відчайдушний крик.
Коли Бог-Творец обернувся, бажаючи поглянути, що ж сталося з Лэйцзы, там уже й сліду їхнього не було — весь склад в одну мить поринув у криваво-червоний океан.
Бог-Творец разом із двома супутниками кинувся вгору шляхом, яким утекодився одноокий робот. Зупинений у повітрі механічний корабель у вигляді черепа вже запустив двигуни і в ту саму мить, як вони вирвалися назовні, зник із поля зору.
— Пронесло.
Бог-Творец зтхнув і, дивлячись у бік, де поступово розчинявся корабель-череп, примружився. Не оговтавшись до кінця від пережитого жаху, він продовжив:
— Так їм і треба, хотіли поживитися, та самі влипли.
— Що це взагалі за форма життя така, що здатна роз’їдати настільки міцний високоякісний метал?
Экспедиция-1 мовчав, його погляд був прикутий донизу.
— Ой... А де їхній ватажок?
— запитав він раптом невпопад.
— Хтозна, мабуть, здох.
Байдуже кинув Каменный Человек.
Бог-Творец байдуже кивнув, сам не знаючи, про що й думати. На душі було сумно і водночас моторошно. Він блимнув очима, дивлячись на те, як криваво-червона рідина сочиться крізь обломки знищеного дископодібного корабля, доки повністю не роз’їла його.
А неподалік від них, трохи нижче, у землю на глибину глибоко врізався шматок металу завбільшки з кулак. Маленький уламок металу був глибоко заритий у землю, час від часу спалахуючи червоним світлом і видаючи ледь помітні звуки тривоги. На цьому зображення застигло — троє втекли з корабля і завмерли в повітрі, а картинка транслювалася на екран, розташований за десятки тисяч світлових років звідси.

Комментарии

Загрузка...