Червоний туз, піковий туз, трефовий король і сірий блазень із намальованим на ньому бубном, а також дві порожні стілетки, які можна сприймати як двоє відсутніх людей. Ян Можань сів на стілець, розклав перед собою чотири карти віялом і, накручуючи на палець пасмо свого довгого волосся, промовив:
– Черви означають кохання, піки – смерть чи владу, трефи – удачу або щастя, а бубни – гроші. Повна англійська назва туза – ACE, що означає вершину, першокласність, тоді як К – це King, тобто король. Блазень, джокер, так і перекладається – блазень, причому сірий блазень символізує місяць. Хоча бубни означають гроші, їх також можна трактувати як діаманти, діаманти ночі, але що тоді значать інші?
Дивлячись на чотири карти на столі, Ян Можань став аналізувати ситуацію.
Збагнувши це, Ян Можань раптом дещо усвідомив, після чого взяв решту колоди й почав її уважно перегортати.
У колоді п'ятдесят шість карт: окрім п'ятдесяти чотирьох звичайних мастей, є ще два джокери – червоний блазень, що символізує сонце, і сірий блазень, що символізує місяць, яких, звісно ж, називають великим і малим джокерами.
– Невже й справді немає? Їх забрали пізніше? – тихо промовив Ян Можань, виявивши, що серед інших карт немає великого джокера.
Після цього він почав перевіряти карти по одній, але не помітив нічого підозрілого.
– Виходить, усе-таки спочатку треба розгадати значення цих чотирьох карт? – Ян Можань відклав решту колоди в бік і знову зосередив погляд на тих чотирьох картах.
Окрім кохання, черви можуть означати пристрасть чи ентузіазм, піки в деяких країнах вважаються заступом, списом чи мечем, те саме стосується й треф, які в деяких країнах також символізують осінь, жезл і конюшину. Що ж до бубнів, то в багатьох країнах їх вважають грошима чи діамантами, а в деяких – щитом.
Ян Можань грав лівою рукою з довгим волоссям на лівій скроні, заплющив очі й возив правою рукою туди-сюди над чотирма картами, занурившись у роздуми.
Ця гра з рулеткою розрахована не лише на вихідців із Піднебесної, а на весь світ, про що свідчить хоча б те, що Гурман – європеєць. Це означає, що знання, необхідні для розгадки, охоплюють увесь світ, тому не можна мислити обмежено...
Трефи, черви, піки, бубни, великий і малий джокери...
Три хвилини... Десять хвилин... П'ятнадцять хвилин... Тридцять хвилин...
Коли ж стрілка годинника у лівому верхньому кутку поля зору Ян Можаня дійшла до тридцять першої хвилини, він раптом тихо вимовив:
– Жага, багатство, влада, заступ.
– Люди, одержимі багатством і владою? Ні, не так, це шукачі скарбів, які прагнуть багатства та влади. – Домовивши це, Ян Можань різко розплющив очі, подивився на чотири карти перед собою, усміхнувся і сказав: – Ось воно як.
– Але тут чотири людини, ні, не так – великий джокер зник, а це означає, що їх було п'ятеро. Проте тут лише чотири чашки, що вказує на нечесний поділ здобичі або на те, що четверо разом убили того чоловіка. У такому разі великий джокер не зник би... Тобто це той чоловік повернувся помститися своїм підручним, а потім... – Тут Ян Можань підвівся, подивився на чотири келихи на столі й продовжив: – Стіільців двоє, бо вижило ще двоє людей... Ні, троє, великий джокер теж живий.
Сказавши це, Ян Можань одразу звівся на ноги, поклав усю колоду карт до кишені, включно з тими чотирма картами, і почав обшукувати бар.
Барна стійка, каса та інші місця були ретельно перевірені, проте жодних потрібних підказок не знайшлося.
Зрештою Ян Можань спрямував свою увагу на барну кухню.
Увійшовши до кухні, Ян Можань першо-напершо побачив безліч дерев'яних бочок з алкоголем, що стояли вздовж обох стін коридору. У самій же кухні не було й натяку на їжу – не залишилося навіть того, що за стовпом часу мало б уже згнити.
– Невже хтось іще живий? – Ян Можань рушив углиб кухні й мимохідь підібрав кухонний ніж, що лежав на обробній дошці. Несподівано в голові пролунав голос системи:
Отримано предмет підземелля: заіржавілий кухонний ніж.
Ян Можань на мить завмер і не утримався від погляду на ніж.
Коли він подивився на зброю, перед ним раптом спливло вікно характеристик кухонного ножа.
Предмет підземелля: заіржавілий кухонний ніж
Рівень: ще якось можна використовувати
Бойова міць: у всякому разі, порізати людину зможе
Опис: кухонний ніж, знаряддя в руках кухаря, котре обов'язково має скуштувати крові, проте цей заіржавів, тож із бойовою міццю все зрозуміло
Застереження: не можна виносити за межі підземелля
Побачивши такі характеристики, Ян Можань на секунду застиг, потім безпорадно гірко усміхнувся і продовжив просуватися вглиб кухні, де розташовувалася комора.
Невдовзі Ян Можань підійшов до старих дерев'яних дверей, зачинених на замок – правда, на вигляд він був вельми старим і хиткім.
Ян Можань дужче смикнув за ручку, і застарілий замок одразу піддався й злетів. Зі скрипом двері самі собою подалися всередину.
Щойно зірвавши замок, Ян Можань одразу ж відступив на крок назад, міцно стискаючи в руці кухонний ніж.
Хоча замок був завішений іззовні, звичайна дія розчинення дверей таїла в собі надзвичайну небезпеку. Ба більше, зважаючи на те, що Ян Можань був на вісім відсотків певен у присутності живих людей у цьому містечку.
Двері повільно відчинилися. Перед очима Ян Можаня постала крихітна кімнатка площею всього в кілька квадратних метрів, проте всередині неї лежали незліченні купи одягу: чоловічого, жіночого та дитячого. Поруч із ним валялося різноманітне взуття – жіноче, чоловіче і, звісно ж, дитяче.
Ян Можань насторожено озирнувся навколо, зазирнув крізь щілину в дверях, переконуючись, що нікого немає. Проте на цьому він не зупинився: відшукавши довгу палицю, він гарненько тицьнув нею кілька разів у купу одягу та взуття. Переконавшись на всі сто відсотків, що там нікого немає, він нарешті зайшовсередину.
Увійшовши до кімнати, Ян Можань спершу озирнувся.
Він помітив, що всі чотири стіни кімнати були глухими, без жодного натяку на вентиляцію, а єдиним виходом слугували дерев'яні двері.
Перевіривши, що знаходиться за дверима, він нарешті взявся до огляду одягу.
Проте, піднявши жіночу довгу сукню й побачивши на ній розірвану затяжку, він на кілька секунд завмер.
Після цього він почав перебирати інші речі й виявив, що порваного одягу стає дедалі більше. До того ж це стосувалося як чоловічих, так і жіночих речей, а деякі дитячі шматки взагалі виглядали так, ніби їх здерли силоміць – вони геть втратили вигляд і перетворилися на ганчір'я.
– Це ж ніби формений одяг шерифа, – промовив Ян Можань, підіймаючи якусь куртку з нашитою на ній зіркою шерифа.
Але за мить він знову кинув її на підлогу.
Невдовзі Ян Можань переглянув увесь одяг і перевів погляд на взуття. У цей момент якийсь дрібний предмет у купі взуття привернув його увагу.

Комментарии

Загрузка...