Людина в чорному, природно, не боялася смерти. Раз вже вони оточили трьох супротивників, то в їхніх серцях зародилася непохитна рішучість узяти цих людей у полон.
Спіймати Сяо Сынань означало отримати можливість виміняти в Ли Цзыан дві речі, а вбити Черного и Белого Неотвратимости — тим паче велика радість, яка змусить Древний клан звернути увагу на Секретное Побережье Фэнду, на цей Родовой храм, що дасть цим людям у чорному кращі можливості для дій задля здійснення власних планів.
— Сяо Сынань, будь обережною! — Седьмой господин Бай почав поступово переміщуватися в один бік, збільшуючи відстаню між собою, Синань і Восьмым господином Хэй, і перетворивши первісне кільце оточення на два окремі.
Синань у цей час усе ще спостерігала за Восьмым господином Хэй, вважаючи, що овіяна легендами Древнего клану Цепь, Захватывающая Души, яка витягує душі людей, не така вже й страшна, а тому почала діяти за власним планом.
Спершу вона просвистіла, намагаючись покликати Дашэн, який невідомо де ховався, а потім перестала звертати увагу на свого Восьмого дідуся. Діставши з кільцеподібної сумки, що висіла в неї на боці, окремі деталі, вона швидко їх зібрала.
Це був механічний пристрій, який можна було закріпити на тильному боці долоні та передпліччі. Зовні він дуже нагадував арбалет, перероблений на складний механізм: невеликий за розміром і надзвичайно зручний у використанні для такої дівчини, як Синань. Після збирання він надійно фіксувався на руці та приводився в дію силою стискання долоні. Навіть коли сталеві голки-секрети в механізмі закінчувалися, достатньо було зняти порожню коробочку й встановити на її місце нову, заповнену голками, що дозволяло вести безперервну стрільбу. Це нагадувало зміну магазину у вогнепальній зброї — зручно й легко у використанні, а головне — слугувало чудовою заміною вогнепалу, який неможливо було застосувати у Малому світі Секретного Побережжя Фэнду.
Синань діяла ще рішучіше: вона закріпила такі арбалетні пристрої на обох руках, притиснула до механізмів на тильному боці долонь дві трохи важкі коробочки і почала свою виставу.
Усі в Древнем клане знали, що Ли Цзыан користується найрізноманітнішими і непередбачуваними отрутами, від яких майже неможливо захиститися. Синань же спеціалізувалася на прихованій зброї і брала всілякі отрути з рук Ли Цзыан, одразу застосовуючи їх на своїх арбалетах. Хоча в самій прихованій зброї не було стільки мінливості, її перевагою була прямість і блискавичність — варто лише наблизитися, і ворогу не сховатися.
Легко стиснувши долонею механізм, дівчина випустила чергу сталевих голок, і двоє людей у чорному одразу ж отримали по повній пригорщі прямо в обличчя. Дівчина не стала використовувати смертельні отрути — зрештою, їй не хотілося саморуч позбавляти когось життя. Двоє невдах, на яких припав удар, закопили очі й повалилися на землю; їхні тіла стали м'якими, як локшина, вони злегка затремтіли і повільно затихли.
Раптом усе змінилося, і ті з людей у чорному, які збиралися йти напролом, одразу ж відступили подалі від Синань. Нічого не вдієш: хоч якиїх би заходів перестороги ти вжив, коли головною умовою є швидка перемога, надійного захисту від прихованої зброї просто не існує, особливо коли потрібно захопити ціль у ближньому бою.
Восьмой господин Хэй завжди дуже симпатизував маленькій Синань — як через її характер, так і через її нелегку долю. І тепер, дивлячись на те, як вона озброїлася і почала діяти самостійно, він бачив усе більше захоплення в її очах. Коли треба завдати удару, вона ніколи не вагається, і навіть не маючи наміру вбивати, здатна повністю позбавити супротивника боєздатності — така поведінка була куди кращою, ніж у більшості представників молодого покоління Древнего клана. До того ж, вона стояла на місці, не намагаючись шукати допомоги в обох дідусів, а навпаки, повільно відійшла від Восьмого господина Хэй, прагнучи ще більше розсіяти сили супротивника. Це доводило, що Синань — нащадок, який не лише має власні думки, а й уміє втілювати їх у життя, від чого у Восьмого господина Хэй у руках додалося сили.
Спочатку Восьмой господин Хэй планував сам стримати ворогів тут, щоб Седьмой господин Бай зміг знайти нагоду розшукати допомогу серед товаришів із Подземного Мира (Дифу), якомога швидше схопити цю зграю людей у чорному і гарненько їх розпитати. Проте, побачивши, як двоє отруєних людей у чорному були безжально зарізані власними ж товаришами, він полишив попередні задуми й почав сповна демонструвати всю міць Цепи, Захватывающей Души.
Завдяки прихованій зброї Синань легко вдавалося захищати себе, проте вороги тепер були на чеку, і влучно випустити голки в ціль стало непростим завданням. Їхня спритність і здатність за позою Синань визначати напрямок і місце вильоту прихованої зброї давали людям у чорному певну впевненість у тому, що вони зможуть узяти дівчину живцем. Повільно звужуючи коло і тиснувши на простір, де пересувалася Синань, кілька людей у тісному взаємозв'язку намагалися підібратися ближче. Бачачи, що обидві коробочки з голками от-от спорожніють, Синань була змушена продемонструвати отруйні прийоми, яким навчилася в Ли Цзыан.
На відміну від Ли Цзыан, який умів влаштовувати хитрощі, просто ковтаючи певну кількість отрути, Синань могла використовувати лише снодійне або дратівливі порошки, щоб вести бій на відстані, гарантуючи власну безпеку. Спершу вона люто кинула вгору певну кількість вдосконаленого порошку, головними інгредієнтами якого були червоний перець та чорний перець. Миттєво великий простір затуманився, і ті з людей у чорному, які не встигли заплющити очі й затримати дихання, одразу ж відчули, що таке заливатися слізьми та ридати навзрид.
Кинувши кинджали, люди у чорному лише затуляли обличчя руками, падаючи на землю і виючи від болю. Усе це виглядало так, що Восьмой господин Хэй навіть опустив ліву руку і показав Синань великий палець.
— Маленька дівчинка, а непогано! Такий трюк розіграла чудово! — Похвала, що лунала з вуст самого Восьмого господина Хэй, красномовно свідчила про те, як Синань проявила себе в цей момент.
— Восьмий дідусю, справжню майстерність Чёрного и Белого Неотвратимости, про яку ходять легенди, я ще на власні очі не бачила! — Голосок дівчини звучав солодко й дзвінко, проте від цих слів старе обличчя Восьмого господина Хэй потемніло.
Кривлячись, він з розмаху кинув гак, що висів біля його ноги, і на його лисій голові навіть почали виступати краплинки поту.
— Маленька дівчинка, дивись уважно, зараз я додам жару! — Ланцюг у лівій руці Восьмого господина Хэй слугував переважно для замахів, ударів, захватів і відштовхування, тоді як ланцюг у правій руці використовувався заради гострого гака на кінці. Щойно лівий ланцюг відганяв наближених людей у чорному, правий ланцюг міг надійно, точно і жорстко впитися гаком у лопатку котрогось із ворогів, що не встиг ухилитися. Гострий гак у поєднанні з величезною силою миттєво позбавляв пораненого чоловіка в чорному здатності триматися на ногах; той падаючи розтягувався на землі, а лівий ланцюг з розмаху довершував справу, б'ючи просто по шиї або скронях. У легких випадках супротивник втрачав боєздатність і валився на землю, у важких — знепритомнів і більше не подавав ознак життя.
Седьмой господин Бай уже повільно відступив назад. Бачачи, що Восьмой господин Хэй узявся за справу всерйоз, він нічого не сказав, лише дещо змінив манеру користування двома своїми траурними посохами.
Людей у чорному виявилося більше, ніж здавалося на перший погляд: Седьмой господин Бай помітив, що невелика їхня кількість продовжує вливатися до лав нападників, тож Седьмой господин Бай, який раніше збирався вирватися й покликати на допомогу, змушений був полишити ці плани й готуватися силами трьох людей вирішити проблему, заодно захопивши кількох живими.
Будучи старими товаришами, що працювали в парі кілька десятиліть, Восьмой господин Хэй, звісно ж, кинув один погляд на Седьмого господина Бая і одразу зрозумів нинішню ситуацію. Він нагадав Синань:
— Маленька дівчинка, якщо буде нагода, біжи звідси сама! А ми вдвох спробуємо розібратися з ними тут!
Синань розуміла, що вони роблять це заради її ж блага — зрештою, метою людей у чорному була саме вона. Проте наявного у неї арсеналу прихованої зброї у поєднанні з допомогою Чёрного и Белого Неотвратимости цілком вистачило б, щоб самотужки повернутися до Родового храму біля Реки Ванчуань і покликати на допомогу.
Нинішня ситуація була ще непоганою: принаймні всі троє володіли достатньо міцними навичками, щоб не дозволити нападникам перехопити ініціативу. Люди у чорному поводилися з Чёрным и Белым Неотвратимости прямолінійно, діяли жорстоко і явно прагнули вбити, тоді як навколо Синань вони намагалися діяти обережно, бажаючи взяти її живцем, через що здавалося, ніби вони зв'язані по руках і ногах і не можуть розгорнутися на повну.
— Два дідусі, покажіть уже свої коронні фокуси! Все одно я й не думала кудись тікати, а подивитися тут, до якого ж саме угруповання належать ці люди, теж досить цікаво, — говорила Синань легковажно, проте руки її анітрохи не вагалися.
Один за одним розгорталися різнокольорові пакетики з порошком, що яскраво світилися у світлі вогнів, і їх безперервно розсіювали в певному напрямку, а потім на тіло висипався ще один пакет. На перший погляд усе це виглядало хаотично, проте лише сама Синань знала, що зараз вона й справді дістала свій останній козир.
Ли Цзыан заготовив для Синань безліч пакетиків з різноманітними порошками; їхні комбінації створювали різні ефекти. Щойно кілька видів порошку змішувалися, результат виходив зовсім не таким, як раніше — це вже не просто знепритомнення, а смертельна отрута, здатна забрати життя за кілька вдихів і навіть становити загрозу для життя того, хто її застосовує.
Проковтнувши маленьку пігулку, яка віддавала свіжістю зелені, гіркотою ліків і солодкістю меду, Синань випустила останні кілька рядів сталевих голок зі свого механізму, вигравши трохи часу, щоб розвіяти в повітрі два останні пакети з порошком.
Седьмой господин Бай і Восьмой господин Хэй, побачивши раніше, як Синань не жаліючи сил розкидає отруту, вже зрозуміли, що вона готується покінчити з ворогами навколо неї за один раз. Вони поспішно відійшли якомога далі від дівчини, переконавшись, що на їхній одяг не впаде ані крихти порошку, і лише після цього почали атакувати ворогів, одночасно спостерігаючи за тим, що відбувається біля Синань.
Обом дідусям уже доводилося бачити подібні прийоми тринадцять років тому, коли Ли Цзыан влаштував погром у Древнем клане і отруїв на смерть кількох людей з кланов Ли и Сун. Щоправда, тоді Ли Цзыан ще не володів настільки майстерним мистецтвом отруєння, і комбінації отрут не були такими різноманітними. Тепер же різноманітних порошків, які використовувала Синань, налічувалося до семи-восьми видів, а що стосується їхньої дії...
Велика хмара порошку оточила Синань у самому центрі. Люди у чорному поспішно відступили, зробили глибокий вдих, прикрили роти й носи та кинулися прямо в густий туман.
З десяток людей у чорному увірвалися в хмару, і не минуло й трьох-п'яти дихань, як Синань спокійно вийшла з туману. Позаду ж лишилися тіла без жодних ознак життя, з кров'ю на обличчях та синювато-багряною шкірою.
Седьмой господин Бай схрестив обидва траурні посохи, і білі тканинні китиці на них раптом зайнялися полум'ям. Варто було блідо-блакитному вогню торкнутися людини, як він починав палахкотіти на повну силу: якщо тільки на місці не відрізати шматок плоті чи кінцівку, вогонь не згасав і його неможливо було залити водою, поки він повністю не поглинав людину, після чого повільно згасав.
Кожне згасання полум'я означало чиєсь забране життя, і невдовзі з десяток людей у чорному загинули під цим блідо-блакитним вогнем, змусивши інших триматися на відстані від Седьмого господина Бай. Така смерть була набагато страшнішою за ту, що чекала від переламаних кісток та суглобів: шкіра сморщилася, і від людей не лишилося нічого колишнього — вони перетворилися на справжнісіньких висохлих мумій.
Тим часом Восьмой господин Хэй продовжував розмахувати Цепью, Захватывающей Души. Щойно гак впивався комусь у лопатку, туди неминуче летів удар ланцюгом: комусь щастило знепритомніти від потужного удару, а комусь — ні, і тоді йому просто зламало шию, що теж приносило швидку смерть.
Ношені з собою пакетики з порошком здебільшого вичерпалися, і те, що лишилося, годилося хіба що для справжньої бійки на смерть. Синань більше не хотіла вплутуватися в затяжну сутичку і швидко підійшла до Восьмого господина Хэй. Дивлячись на те, як обидва ланцюги, мов дві велетенські змії, кружляють у безперервному танці, вона почала розуміти: тепер обидва старці намагалися змусити людей у чорному застосувати їхню найкращу майстерність, аби за цим визначити їхнє походження, заодно спробувавши схопити живими хоча б одного-двох.

Комментарии

Загрузка...