Університетське містечко у вихідні завжди неймовірно галасливе. Тут один за одним розташовані університети, а в молодих хлопцях і дівчатах немає нестачі в пристрастях. Щоразу в такі дні під вікнами гуртожитків стоїть несамовитий виття:
— Ікс-ікс-ікс, спускайся ж!
— Ікс-ікс, я тут, чекаю на тебе! Не спустишся — не піду!
Можна сказати, що крики стоять, немов на обох берегах річки, але найгірше від цього лише тим, хто живе в тому ж гуртожитку.
Сюй Цзинцзин, увімкнувши світло, ретельно виводила стрілки «котяче око». Зітхнувши, вона повернулася до Мін Чжи і попросила ватний диск для зняття макіяжу.
Її телефон, похований під купою косметики, безперервно дзвонив і вібрував.
Вона стерла криву стрілку, з роздратуванням розблокувала екран і побачила, що все це повідомлення від Ши Синюя. То він писав, що сьогодні вона точно буде найпрекраснішою принцесою, то підганяв, запитуючи, коли ж його «крихітка» закінчить фарбуватися. Між цим було надіслано десятки фотографій закусок з питаннями, що саме вона хоче з’їсти.
Вона навіть не стала відповідати, а просто взяла палетку тіней, щоб підправити щойно стерте місце.
У дзеркальці палетки відобразилася Мін Чжи, яка якраз приміряла одяг. Сюй Цзинцзин відволіклася, і підводка знову пішла криво. Вона скрикнула, сердито кинула палетку і вирішила спершу подивитися на Мін Чжи.
Мін Чжи випрямилася, повільно підняла руки, зібрала волосся на потилиці й витягла його з-під коміра блузки. Пишні локони безладно розсипалися по плечах.
У кімнаті були зашторені вікна, а Чжан Юй, що сиділа поруч, підтягнувши стілець, не зводила з подруги очей.
На Мін Чжи була світло-блакитна сукня простого крою, що відкривала стрункі ноги, а приталений силует підкреслював вигини її фігури.
Вона виглядала як щойно розквітла гортензія. Чиста, прекрасна, з ноткою сексуальності, яка була доречною в усьому.
Чжан Юй витерла куточок рота, де наче була слина, і з захопленням в очах промовила:
— Яка ж ти красуня, моя Чжи-Чжи! І ніжна, і гаряча одночасно!
Почути таке з вуст того, хто знається на стилі, було найкращим компліментом.
Сюй Цзинцзин схопила камеру, швидко зробила кадр і задоволено кивнула:
— Сьогодні ми зробимо фотосесію. Якщо викладеш цей набір, то точно отримаєш щонайменше десять рекламних пропозицій.
Ще в старшій школі Сюй Цзинцзин націлилася на світ інтернет-знаменитостей. Її мета була чіткою — стати фешн-блогером. Завдяки своїй яскравій зовнішності та гарному смаку вона домоглася того, що кількість її підписників у соцмережах наблизилася до мільйона.
Мін Чжи кокетливо підморгнула Сюй Цзинцзин. Вона написала повідомлення Цзян Мінвей:
Чжи-Чжи: Я планую повернутися до свого старого акаунта.
flower: Підтримую!!!
Тим часом Ши Синюй, що стояв біля чорного спорткара під гуртожитком, знемагав від нетерпіння. Що довше він чекав, то важче тягнувся час. Повідомлення, які він надсилав Сюй Цзинцзин, шикувалися в довгий ланцюжок, але вона не відповіла жодного разу. Тоді він просто взяв телефон і зателефонував друзям у кемпінг, щоб уточнити останні деталі.
Він був неймовірно доскіпливим у дрібницях:
— Так-так, той файл лежить на робочому столі. Коли я дам знак, ти його запустиш! І ще перевір, щоб на десертному столі не було ананасів, наша Цзинцзин їх терпіти не може, і ще...
У машині Шень Чжиянь нетерпляче постукував пальцями по керму.
Коли Мін Чжи і Сюй Цзинцзин вийшли з будівлі, то одразу відчули на собі чийсь надто палкий погляд. Піднявши очі, вони побачили Ши Синюя, який не зводив очей з Сюй Цзинцзин. Він був як настирливий пластир: щойно бачив її, у нього загорялися очі. Це вже навіть не назвеш прихильністю, це магнітне тяжіння.
Мін Чжи відтіснили вбік. Вона поправила волосся, поступаючись місцем цій солодкій парочці, і, відчинивши двері, сіла на переднє пасажирське сидіння.
У машині працював потужний кондиціонер. Ледь сівши, Мін Чжи прикрила ніс рукою і чхнула.
Вона ніяково вибачилася, підняла голову і побачила обличчя, якого зовсім не очікувала — хоча, замислившись, це було цілком логічно.
Мін Чжи потерла шкіру, на якій від холоду виступили мурашки.
Часом доводилося визнати, що іронія долі наче була створена спеціально для неї. Все збіглося настільки вдало, що вона навіть подумала, чи не за кохання вона молилася того дня в храмі замість того, щоб просити про мир і спокій.
Об’єкт симпатії Сюй Цзинцзин був другом Шень Чжияня. І коли цей «пластир» шукав собі водія, він випадково зачепив саме того, до кого так хотіла наблизитися сама Мін Чжи.Всё шло так гладко, будто сама судьба помогала.
Двое снаружи всё ещё препирались и тянули друг друга за руки, а внутри машины находились только они вдвоём. Воздух был напоен прохладным мятным ароматом. Отрезанный корпусом автомобиля от внешнего шума и суеты, салон казался отдельным, изолированным мирком, где была слышна лишь работа кондиционера.
Шэнь Чжиянь не смотрел на нее. Опустив взгляд, он одной рукой нажимал что-то в телефоне — с того ракурса, где сидела Мин Чжи, можно было смутно разглядеть бесконечно прыгающие строчки группового чата, — а вторая рука беззаботно крутила какую-то кнопку на приборной панели.
Линии мышц на его предплечье были плавными, а под бледной кожей проступали рельефные синевато-фиолетовые вены.
Мин Чжи облизала губы и отвела взгляд, которым только что пожирала его предплечье.
Воздух постепенно теплел.
Снаружи доносился раздражённый голос Сюй Цзинцзин и уговоры Ши Синюя, а внутри царило какое-то затишье с привкусом неловкости.
Мин Чжи поправила прядь волос и, произнеся сладким и мягким голосом слова благодарности,
тут же открыто и бесстыдно уставилась на него.
Его взгляд скользнул от резких бровей к длинным, густым ресницам, от ресниц — по изящному изгибу высокой переносицы и замер на тонких бледно-розовых губах.
Тогда, на спортивной площадке, издалека сквозь толпу и мерцающие огни она смогла разглядеть лишь общие черты его лица: бьющую в нос холодную юношескую дерзость и притягательную ауру красавца, просвечивающую сквозь каждую волосинку.
Теперь же сократившееся расстояние дарило вполне ощутимое, заставляющее сердце биться чаще чувство реальности.
В отличие от большинства нынешних студентов с их вечными прыщами и ямками на лицах, у Шэнь Чжияня даже тёмные круги под глазами были едва заметны, а если приглядеться, можно было разглядеть крошечную родинку на границе света и тени у линии его подлиння.
Судя лишь по внешности, Мин Чжи прекрасно понимала, почему от него теряют голову столько девчонок.
При таком её откровенном и пристальном взгляде даже слепой что-нибудь заподозрил бы, но Шэнь Чжиянь даже не удосужился поднять век, лишь лениво покачивая пальцем над экраном.
{Заставь-ка Ши Синюя потом выплатить мне компенсацию за медицинские расходы, меня тут соседка его чуть глазами не просверлила насквозь.}
Телефон звякнул. Смертельно скучающий Чжоу Чжихэн тут же ухватился за тему и развил мысль:
{Соседка? Парень или девушка? Красивая? Я ее знаю?}
Чжоу Чжихэн уже хихикал про себя, заранее угадывая, что ответит этот задравший нос пес — наверняка ведь скажет:
{Девушка. Бесит.}
{Бесит — так познакоми меня! Брат тут недавно бросил девушку, страдает душа...}
На ходу обдумывая ответ, Чжоу Чжихэн строчил сообщение, но не успел допечатать, как с криком блядь чуть не свалился со стула. Неведя глаза от изумления, он уставился на яркую строчку на экране:
{Девушка. Я ей нравлюсь.}
Чжоу Чжихэн уже хотел было поднять телефон повыше и показать остальным, смертельно боясь, что из-за вчерашнего алкогольного отравления ему мерещатся галлюцинации, как экран вспыхнул.
{Собеседник отменил сообщение.}
{Девушка.}
Черт, а этот парень хорош! Раз хватило духу заикнуться — неужели испугался признаться?! Подлец!
А тем временем на другом конце провода Шэнь Чжиянь прекрасно понимал, какие мысли роятся в голове у Чжоу Чжихэна. Презрительно хмыкнув и проигнорировав заполненный провокационными точками экран, он щелчком погасил экран телефона.
— Насмотрелась? Дальше просмотр платный.
Его голос звучал как мятный сорбет — ледяной и освежающий, идеально подходивший к его внешности.
Мин Чжи на мгновение растерялась, решив, что он и дальше собирается прикидываться бревном и позволять ей пялиться на него сколько влезет. Но в машине, кроме них двоих, никого не было, и Мин Чжи улыбнулась ему:
— Ладно, тогда с меня плата за вход, сперва выпишу сто монет.
Шэнь Чжиянь боковым зрением заметил, как Мин Чжи и впрямь опустила голову и принялась рыться в сумочке. Он уже нахмурился, собираясь что-то сказать, но, повернувшись, увидел нежную белоснежную ладонь девушки, на которой лежала тёмно-коричневая шоколадка.
Стопроцентный горький шоколад.
Он качнул головой и с беззаботной улыбкой напечатал в Вичате:
—— Кто бы мог подумать, что меня станут соблазнять шоколадкой?
Когда Сюй Цзинцзин, хмурясь, забралась обратно и уселась на место, она сразу же уловила странную атмосферу на передних сиденьях... На миг ей даже показалось, что это лишь игра воображения. Мин Чжи откинула со лба прядь волос, прикрывая покрасневшее ухо, вытащила из сумочки ещё одну шоколадку и, повернувшись, сунула её Сюй Цзинцзин:
— Ты же только что говорила, что проголодалась.
В момент разворота её верхняя половина тела неизбежно подалась вперёд, пересекая пространство над центральной консолью.
Запах мяты.
Мин Чжи не стала озираться, послушно протянула сладость и снова откинулась на спинку сиденья. За рассыпчатыми прядями волос скрывались её пылающие всё сильнее уши.
Жарковато.
А слабый мятный аромат, витавший вокруг, казался неотступным источником тепла.

Комментарии

Загрузка...