Ранкове сонце ледь перевалило за сірі цегляні підвіконня поліцейської дільниці північного передмістя, коли Чжао Чанчжен, спираючись на ціпок, уже стояв біля дверей архіву. У руках він тримав вицвілий синій полотняний згорток, у якому зберігалася повна справа про отруєння миш’яком 1987 року. На обкладинці красувався напис Справа Чжоу Міна, зроблений ним самим багато років тому чорнильною ручкою. Хоча чорнило давно вицвіло, від постійних дотиків папір у цьому місці затерся до блиску.
— Сяо Лінь, Су, ви прийшли? — побачивши Лінь Фена і Су Жуй, старий розгорнув згорток, показуючи пожовклі аркуші протоколів і стару фотографію. — Це робоче посвідчення Чжоу Міна з текстильної фабрики, а ось свідчення його колег. Якщо рідні запитають про подробиці, ми зможемо дати чіткі відповіді.
Лінь Фен прийняв справу, торкнувшись пальцями старих відбитків на папері — слідів, що залишилися від того, як Чжао Чанчжен незліченну кількість разів переглядав ці документи.
— Дядьку Чжао, не хвилюйтеся. Зізнання Цян-ге, звіт про вміст миш’яку в бляшаній коробці, експертиза почерку Лю Мей — ланцюжок доказів повний. З реабілітацією проблем не буде.
Він дістав із сумки матеріали, які Су Жуй підготувала вчора ввечері, розклав їх у порядку: повідомлення про реабілітацію, список доказів, таблиця для роботи з родиною. Зверху він поклав ручку — ту саму, що подарувала Су Жуй. Сріблястий візерунок листка гінкго на ковпачку виблискував у перших променях сонця.
Тим часом Су Жуй розстелила на довгому столі біля входу до технічного відділу синю тканину і розклала речові докази: бляшану коробку, тест-смужки з залишками миш’яку, люльку Цян-ге.
— Ці докази ми теж принесли. Якщо рідні захочуть подивитися, вони зможуть наочно побачити правду про ті події.
Щойно вона закінчила, від прохідної почувся голос Чжао Чанчжена:
— Пані Чжоу, сюди, будь ласка! Сяо Лінь та інші вже чекають!
Початок зустрічі виявився сповненим тридцятилітнього очікування та полегшення. Почулися тихі кроки, і до кімнати увійшла дружина Чжоу Міна, Лі Гуйлань, тримаючи за руку сина Чжоу Сяоюя. На жінці була випрана до білизни синя сорочка, вона міцно стискала старий згорток, аж побіліли кісточки пальців. Чжоу Сяоюй, молодий чоловік років двадцяти з гаком у чорній куртці, ніс рамку з фотографією батька: молодий Чжоу Мін у темно-синій робі з емблемою фабрики Синшен на грудях широко і щиро посміхався на фоні виробничого цеху.
— Тітонько Лі, брате Чжоу, сідайте, будь ласка, — Лінь Фен квапливо підвівся і налив їм гарячого чаю в емальовані кухлі з написом Служимо народу.
Лі Гуйлань прийняла кухоль, і її погляд упав на справу. Голос жінки здригнувся:
— Стільки років минуло... Я завжди думала, що одного дня зможу зняти звинувачення зі старого Чжоу. Не думала, що справді доживу до цього. У той день, коли його забрали, він лагодив верстат на фабриці. Казав, що отримає квартальну премію і купить дитині новий портфель.
Чжоу Сяоюй обережно поставив рамку на стіл, торкаючись пальцями фотографії батька в робочому одязі.
— У дитинстві я завжди питав маму, коли тато повернеться, а вона відповідала: скоро, поліція розбереться. Тепер я нарешті можу сказати однокласникам, що мій батько не був злочинцем, його обмовили.
Чжао Чанчжен простягнув старе робоче посвідчення Чжоу Міна. Пластикова обкладинка вже потріскалася, але на фото було видно юне обличчя:
— Пані Чжоу, коли я розслідував ту справу на фабриці, всі колеги казали, що він був чесною людиною і чудовим майстром. Якби не змова Цян-ге та Лю Мей, Чжоу Міну не довелося б стільки терпіти.
Голос старого охрип, він сильніше сперся на ціпок — те, що він не зміг вчасно розкрити справу тоді, роками ятрило його душу.
Су Жуй взяла бляшану коробку і обережно відкрила її: порошок миш’яку всередині перетворився на грудки.
— Тітонько Лі, це докази, які ми знайшли в Куньміні. Вміст миш’яку збігається з тим, що був у тілі жертви в 87-му. Є ще записка, написана рукою Цян-ге: Для Лю Мей, за ліки 500, від Чжоу Міна. Це доводить, що Цян-ге і Лю Мей підставили його.
Дивлячись на коробку, Лі Гуйлань розплакалася. Сльози капали на край емальованого кухля.
— Старий, ти чуєш? Ти чистий перед законом... Ти казав, що не робив цього, і я вірила тобі. Тепер поліція знайшла докази!
Чжоу Сяоюй поспіхом подав матері серветку, його власні очі теж почервоніли.
— Тату, я приніс твоє посвідчення. Тепер ти можеш повернутися додому з гордо піднятою головою.
Лінь Фен взяв повідомлення про реабілітацію і підвівся. Його голос був спокійним, але твердим:
— Тітонько Лі, брате Чжоу, згідно з відповідними положеннями законодавства та після перевірки міським управлінням, підтверджено, що Чжоу Мін був обмовлений Цян-ге та Лю Мей. Справжнім винуватцем отруєння в 1987 році є Лю Мей, а Цян-ге — співучасником. Рішення суду щодо Чжоу Міна скасовано, його визнано невинним, а добре ім’я відновлено.
Він обома руками передав документ Лі Гуйлань. Червона печатка на папері виглядала особливо яскраво. Жінка прийняла його, її руки злегка тремтіли. Вона читала слово за словом, і сльози текли дедалі сильніше.
— Добре... як добре... Старий, ми нарешті викреслили твоє ім’я зі списку підозрюваних.
Чжоу Сяоюй дістав телефон і сфотографував повідомлення разом із посвідченням батька.
— Тату, я все це сфотографую і спалю для тебе, щоб ти знав і спочивав зі світом.
У цей момент увійшов Чжан Вейго з роздрукованим документом.
— Пані Чжоу, це довідка від профспілки фабрики. Репутацію Чжоу Міна відновлено, а щодо подальших компенсацій — профспілка узгодить усе з нами. Медична допомога, виплати за вимушені прогули — ви отримаєте все, що належить.
Він глянув на фотографію в рамці і зітхнув:
— Колись я ловив злодіїв на цій фабриці і бачив, як працював старий Чжоу. Він був надзвичайно зосередженим, справжній майстер.
— Дякую вам... дякую, що не покинули справу мого чоловіка.
Лі Гуйлань витерла сльози і дістала з торбинки червоний оксамитовий згорток. Усередині була вицвіла медаль Передовика виробництва, яку Чжоу Мін отримав у 85-му році. На звороті було вигравіювано його ім’я.
— Це була найцінніша річ для нього. Він казав, що це визнання його роботи. Тепер, коли справедливість відновлено, я хочу віддати її поліції. Нехай усі знають, що чесних людей, які добре працюють, не будуть вічно обмовляти.
Чжао Чанчжен прийняв медаль, його очі почервоніли. Він поклав її поруч із бляшаною коробкою.
— Ми будемо берегти її. Вона стоятиме в нашому залі слави, щоб усі знали: був такий чудовий робітник на ім’я Чжоу Мін, який чекав на справедливість тридцять років.
Коли родина йшла, було вже близько полудня. Перед виходом Лі Гуйлань міцно потиснула руку Лінь Фену і Су Жуй:
— Офіцере Лінь, судово-медичний експерте Су, приходьте до нас у гості, коли буде час. Я приготую вам улюблену свинину по-червоному мого чоловіка. Він завжди казав, що моє м’ясо смачніше, ніж у фабричній їдальні.
Чжоу Сяоюй додав:
— Якщо я буду потрібен, наприклад, щоб підтвердити щось чи знайти колишніх колег, кличте в будь-який час, я обов’язково прийду.
Лінь Фен провів їх до виходу і побачив, як Чжао Чанчжен обережно ставить медаль Чжоу Міна у скляну вітрину залу слави. Сонце пробивалося крізь скло, висвітлюючи нагороду, від якої йшло ледь помітне сяйво. Су Жуй підійшла і простягла йому чашку гарячого чаю:
— Усі процедури узгоджено, профспілка обіцяла якнайшвидше виплатити компенсацію. Рідні дуже задоволені.
— Так, нарешті ми дали відповідь Чжоу Міну, — Лінь Фен зробив ковток чаю, відчуваючи, як тепло розливається всередині. Його погляд зупинився на залі слави, де тепер, окрім медалі Чжоу Міна, висів прапор Передового колективу, отриманий ними за цю справу. — Дядько Чжао казав, що це була справа, яку він найбільше хотів завершити перед виходом на пенсію. Тепер його бажання здійснилося.
Чжан Вейго покликав їх обідати:
— Сьогодні в їдальні свинина по-червоному! Тітонька Лі спеціально просила кухаря додати більше цукру, сказала — на честь нашої перемоги!
Всі засміялися і попрямували до їдальні. Сонце заливало їх своїм світлом, а тіні на асфальті видовжувалися.
Лінь Фен дістав ручку, подаровану Су Жуй, і записав у блокноті: Справедливість може запізнитися, але вона ніколи не оминає тих, хто на неї чекає — день реабілітації Чжоу Міна. У момент, коли перо торкнулося паперу, він згадав стару торбинку Лі Гуйлань, фотографію в руках Чжоу Сяоюя, справу, яку ніс Чжао Чанчжен. Усі ці деталі, зігріті часом, промовляли: кожна наполегливість зрештою принесе плоди, кожне очікування отримає відповідь. А вони, несучи в серці цю віру, продовжуватимуть охороняти ранок і спокій цього міста.

Комментарии

Загрузка...