Чого смієшся? — сердито звернувся до нього Зоро, почувши сміх, і люто витріщився. — Цього разу я тобі не програв!
Грин відповів:
— Ні, ти програв!
Зoро заперечив:
— Не може бути! Ми обидва розмахнулися мечем по десять тисяч разів, і я анітрохи не відставав від тебе. Невже ти сумніваєшся, що я збився з ліку?
Грин сказав:
— Я, звісно, вірю, що ти теж зробив десять тисяч помахів. Але те, що кількість однакова, зовсім не означає, що за швидкістю ти перевершуєш мене.
Зоро щось усвідомив, і його обличчя похмуро сповнилося:
— Ти...
Грин самовдоволено посміхнувся:
— Я закінчив десять тисяч помахів раніше за тебе, а це доводить, що моя швидкість вища. Ось у чому полягає суть нашого змагання з тобою, і саме в цьому твоя поразка.
Яка ще до біса суть!
Усе вирішальне в нашій боротьбі полягало в силі майстерності владецького мистецтва.
Зоро чудово це розумів, але не сперечався, лише скриготів зубами й шаленів у душі.
Що більше він думав про це, то менше розумів, чому виявився хоч на крок повільнішим за Грина, а тому просто підвівся, взяв дерев'яний меч і знову почав розмахувати ним.
Він чудово усвідомлював: хоч Грин і меле нісенітниці, певна логіка в цьому все ж була.
Зоро міг змиритися з тим, що програв Грину одного разу, але з його гордим і впертим характером як він міг стерпіти поразку від Грина знову й знову?
Побачивши такого Зоро, Грин мимоволі хмикнув, узяв чергове завдання на десять тисяч помахів мечем і підвівся, щоб тренуватися синхронно із Зоро.
Він уже встиг коротко поспілкуватися з іншими мешканцями в Додзё Іссин.
Грин чітко знав, що нинішній час відповідає періоду за рік до початку основних подій Ван Пис.
Зараз Зоро вісімнадцять років, а в плавання він вирушить, мабуть, у дев'ятнадцять.
Грин примружився.
Це означало, що в нього залишається ще рік до зіткнення зі страшною епохою бурхливих змін і злету незліченних героїв.
Згідно з оригіналом, на цих просторах дехто називає цю епоху Найгіршим Поколінням.
У цю добу, після суперництва з героями, остаточний переможець стане не просто найсильнішою людиною у світі, а володарем влади й сили водночас — наймогутнішим королем.
Грин глибоко вдихнув.
Зіткнувшись із такою епохою, дехто відчуває страх, а дехто — збудження.
На щастя, Грин належав до останніх.
Він прибув із мирної епохи й глибоко прагнув дихання свободи цього світу та тієї нестримної сили, що здатна розірвати будь-які кайдани.
Найвищий... майстер меча!
пробурмотів Грин собі під ніс.
Зоро, здавалося, почув слова Грина, і куточки його губ злетіли в посмішці.
Я стану найкращим у світі... великим майстером меча!
Титул найсильнішого мечника належатиме мені!
Обоє раптово переглянулися, і від їхніх поглядів, що зіткнулися, ніби бризнули іскри, а в повітрі затріщали розряди блискавок.
За мить.
Закінчивши вдесяте тисячу помахів мечем і отримавши десять очок атрибутів, Грин припинив тренувати Базове Іскусство Меча, а натомість узявся відточувати своє вміння Мастерство Базового Кендзюцу.
Хоч я й знаю, які рухи слід виконувати, у глибині душі все одно відчуваю певну чужість, — подумав про себе Грин.
Схрусь! Схрусь!
Обличчя Грина було зосередженим, дерев'яний меч міцно лежав у руці, а рухи виявилися плавними й вільними.
Зоро якраз тренував силу рук: намагаючись з усіх сил тягнути за собою важкий валун, прикріплений позаду, він водночас стежив за рухами Грина.
Це змагання з Грином змушувало його почуватися так, ніби він знову повернувся в минуле — у часи викликів Куина.
Хоча й не доходило до таких жахливих результатів, як дві тисячі поразок поспіль, проте відчуття рівної сили та гіркоти поразки знову занурювало його у знайоме почуття безпорадності.
Фу-у...
Потренувавшись ще трохи, Грин відчув, як рухи стають звичними.
Раз система вже наділила його цим умінням, насправді він не був таким вже й чужим для нього.Всё, что ему сейчас оставалось — заставить своё тело запомнить базовые движения на подсознательном уровне, вплавить этот навык в самую плоть. Даже потеряй он память, в разгар боя тело на подсознательном уровне смогло бы применить Базовое Искусство Меча.
В заднем дворе Додзё Иссин стоял деревянный манекен, оставшийся здесь ещё со времён тренировок Зоро.
Грин немного подумал, подошёл к манекену, мысленно представил на его месте врага и начал яростную атаку.
Уколы, рубящие удары, точечные уколы, подсечки, выпады, парирования, отсечения, рассечения, срезы — все движения рук в сочетании с правильной работой ног позволяли Грину раскрыть всю мощь Базового Искусства Меча на сто процентов.
Зоро слегка удивился.
Он знал, что Грин был примерно на два года младше его.
Однако, учитывая способности Грина — раз уж тот мог сражаться с ним на равных и даже чуточку превосходить, — наличие у него столь высокого уровня владения Базовым Искусством Меча не казалось чем-то удивительным.
Гул!
Пока Зоро размышлял об этом, от Грина вдруг повеяло мощным порывом ветра.
Ветер мчался стремительно, подобно дракону, а потоки воздуха разошлись во все стороны.
Почувствовав сильную угрозу, Зоро тут же повернул голову в сторону Грина.
Вжух!
Грин взмахнул мечом, да так, что тот расколол воздух; скорость напоминала промелькнувшую в небе молнию, и над двором прокатился громкий звук звукового удара.
Сильно.
В глазах Зоро промелькнуло выражение глубокой сосредоточенности.
Если бы Грин продемонстрировал такую силу во время их прежних спаррингов, он, пожалуй, и вовсе не смог бы сопротивляться долго.
Бах!
В следующее мгновение клинок Грина обрушился на деревянный манекен, едва не разрубив его пополам.
В этот самый момент зрачки Зоро сузились до размеров игольного ушка.
Если бы Грин применил этот удар тогда, когда они сходились в поединке, победа Грина пришла бы гораздо раньше.
А сам Грин тем временем пришёл в себя и, глядя на меч в руке и манекен перед собой, замер с ошеломлённым выражением лица.
Он был поражён вовсе не силой этого удара, а прозвучавшим в голове внезапным системным уведомлением.
[Динь! Скрытое задание выполнено]
[Название задания: Создатель мечевых техник]
[Описание задания: Создать собственную уникальную технику владения мечом — как будущий Великий Мечник может не иметь собственного уникального искусства?]
[Награда за задание: 200 очков характеристик]
[Прогресс: Выполнено]
Грин внутренне содрогнулся от удивления, а затем расплылся в широкой улыбке.
Это поистине неожиданная радость.
Если прибавить эти двести бонусных очков, у Грина наберётся уже 720 очков характеристик.
Для него это баснословное богатство, которым он ещё никогда не обладал.
Внутри него поднялся сильный импульс потратить их все напропалую.
Однако он подавил это желание. Он пока ещё не нащупал своё самое слабое место, поэтому очки нужно было приберечь и использовать в самый подходящий момент.
Уняв волнение и радость, Грин принялся обдумывать только что созданную им технику.
Она выросла прямо из Базового Искусства Меча.
Грин решил назвать её Безумный Разрез.
В этот момент он заметил, что на видимом только ему виртуальном экраны выскочило уведомление.
[Безумный Разрез: улучшенная версия базового удара «разрез» из Базового Искусства Меча. Позволяет высвободить двойную силу собственного тела, а в сочетании с гневом даёт дополнительный бонус к мощи]
Грин потёр подборку, оставшись вполне доволен.
Быть может, по сравнению с теми сотнями и тысячами навыков из системы эта техника находилась совсем на другом уровне, однако он выстрадал её собственным трудом и усердием, что давало ему колоссальное чувство удовлетворения.
Он твёрдо верил, что по мере его собственного становления сила навыка Безумный Разрез будет расти вместе с ним.

Комментарии

Загрузка...