Можна сказати, що Лю Хун вже давно був готовий оголосити Лю Се спадкоємцем престолу. Однак через вплив імператриці Хэ та угруповання Хэ Цзіня, а також підтримку з боку Лу Чжи, Цай Юна та інших, Лю Хун не наважувався зробити це відкрито...
Згадуючи про це, Лу Лінь мимоволі зітхнув. Допомогти Лю Бяню стати спадкоємцем було надзвичайно важким завданням. Окрім того, щоб скинути вдовуючу імператрицю Дун і фракцію євнухів, потрібно було ще й змусити Лю Хуна змінити своє рішення. А це, на думку Лу Ліня, було майже неможливо.
— Талант старшого принца до бойових мистецтв непоганий. Тобі теж варто докласти зусиль. Я дозволила тобі стати воїтелем, щоб ти захищав його, а не для того, щоб згодом він захищав тебе, — продовжувала повчати імператриця Хэ, і в її словах відчувалася турбота.
— Як я можу дозволити Його Високості захищати себе? — поспішно відповів Лу Лінь.
— Тобі справді не потрібен захист старшого принца... — імператриця Хэ раптом кивнула і, глянувши на Лу Ліня, додала: — Ти опанував Стиль Конфуціанського Меча, чи не так?
Почувши це, Лу Лінь завмер і здивовано подивився на імператрицю. Звідки вона дізналася? Імператриця Хэ, ніби прочитавши його сумніви, прямо промовила:
— Твій рівень культивації в моїх очах нікчемний. Невже ти справді думав, що якщо попросиш Сяо Хуань приховати це, то зможеш обдурити мене?
Лу Лінь безпорадно посміхнувся:
— Не очікував, що ви вже давно все розгадали.
— Гм! Мати талант у такому юному віці — це чудово. Інші всіма силами намагаються продемонструвати свої здібності, щоб отримати високу посаду, а ти... — імператриця Хэ повернулася і окинула його поглядом. — Постійно намагаєшся все приховати. Невже ти так не хочеш служити мені?
Лу Лінь поспіхом похитав головою і з усмішкою відповів:
— Як я можу не хотіти служити вам? Я просто хвилююся: дерево, що вище за ліс, вітер ламає першим. Мені всього вісім років. Якщо хтось покладе на мене око, я навіть не дізнаюся, як загину.
Імператриця Хэ пирхнула:
— Ти й справді обережний. Можу зробити вигляд, що нічого не знаю, але надалі, коли будеш супроводжувати старшого принца, якщо виникне потреба вступити в бій — не смій приховувати свої сили.
Лу Лінь хотів би й надалі ховатися, але раз імператриця вже розкусила його, він не наважиться відступити, коли прийде час діяти.
— Якщо настане такий момент, я зроблю все можливе, щоб захистити Його Високість.
Імператриця задоволено кивнула і раптом додала:
— Досягти третьої ступіні Хоутянь у вісім років... З часом у цьому палаці навряд чи знайдеться багато тих, хто зможе з тобою зрівнятися.
Лу Лінь не здивувався, що вона дізналася про його рівень. Він навмисно демонстрував лише третю ступінь. Схоже, одяг, що відштовхує пил, дійсно корисний — навіть імператриця Хэ не змогла повністю розгледіти його справжню силу.
— Мені просто пощастило, — скромно відповів він.
— У вдосконаленні немає місця везінню, — кинула вона на нього погляд. — В арсеналі палацу Чанцю багато зброї. Вибери собі щось до душі, коли будеш вільний, дозволу питати не потрібно.
Очі Лу Ліня спалахнули. Ось це вже справжня нагорода! Стара Хэ іноді буває не такою вже й скупою.
***
Тим часом у палаці Юнле Чжан Жан стояв поруч із розгніваною вдовуючою імператрицею Дун. Вона холодно дивилася на Дун Чжуна, що стояв перед нею на колінах. Дун Чжун тремтів від страху.
— Хто дозволив тобі діяти самовільно? Ти думав, що твої дрібні хитрощі залишаться непоміченими? Лю Бянь щойно повернувся до палацу, якщо з ним щось станеться, всі чиновники при дворі запідозрять нас. Ти думаєш, що зможеш вийти сухим із води?
Дун Чжун не наважувався підняти голову, його обличчя зблідло.
— Ваша Величносте, я побачив гарну нагоду і тому вдався до такого крайнього заходу...
— Дурню! — гаркнула імператриця. — Ти сам знаєш, що це крайній захід, і все одно наважився на це! Зараз країна потерпає від зовнішніх загроз, якщо з Лю Бянем щось трапиться, родина Хэ збожеволіє. Якщо до внутрішніх чвар додадуться зовнішні вороги, ти зможеш нести за це відповідальність?
Дун Чжун зблід і не промовив ні слова. Імператриця Дун глибоко вдихнула, заспокоюючись, і заплющила очі:
— Я скільки разів тобі казала: не можна діяти проти Лю Бяня напряму. Спочатку треба скинути родину Хэ. Як тільки вони впадуть, Лю Бянь стане лише іграшкою в наших руках.
Побачивши, що тон імператриці пом’якшився, Дун Чжун трохи розслабився і з усмішкою додав:
— Ваша Величносте, план не вдався, тож імператриця Хэ не повинна нічого робити, так?
Імператриця Дун глянула на нього і раптом сказала:
— Залиш палац. Надалі не з’являйся в глибині імператорських поколінь без потреби.
Дун Чжун змінився в обличчі:
— Чому?
— Тобі мало проблем, які ти вже створив? — пирхнула вона. — Цього разу тобі просто пощастило. Якби в тебе все вийшло, ти б уже не стояв тут на колінах.
— Але... я ж робив це заради другого принца! До того ж, імператор теж не любить старшого принца. Якби з ним щось сталося, він міг би одразу проголосити другого принца спадкоємцем!
Ляп!
Не встиг Дун Чжун закінчити, як імператриця Дун виплеснула гнів, вдаривши його по обличчю.
— Забирайся з палацу! Я не хочу тебе більше бачити!
Дун Чжун був приголомшений, і імператриця ледь не наказала витягти його і вбити. У цей момент Чжан Жан, який досі мовчав, безпорадно промовив:
— Пане Чжунланцзян, навіть якщо імператор не любить старшого принца, він все одно його рідний син. Як ви думаєте, чи залишиться він байдужим, якщо з його сином щось трапиться?
Тільки тоді Дун Чжун усвідомив свою дурість і поспішно відповів:
— Ваша Величносте, я зрозумів свою помилку, я негайно піду.
***
Після того як Дун Чжун пішов, імператриця Дун подивилася на Чжан Жана.
— Імператриця Хэ нічого не зробить?
Чжан Жан похитав головою:
— Повстання Жовтих пов’язок ще не закінчилося, вона не наважиться розпалювати ворожнечу в палаці зараз.
Імператриця Дун злегка кивнула, в її очах промайнув холод:
— Нам теж час готуватися.
— Не хвилюйтеся, другий принц наділений великим талантом, старший принц не зможе з ним змагатися.
— Я знаю, що Лю Бянь не суперник, але Дун Чжун сказав, що той теж став воїтелем, причому першої ступіні Хоутянь.
Чжан Жан спокійно посміхнувся:
— Всього лише перша ступінь, це нічого не означає. Імператор цінує не лише силу.
Імператриця Дун подивилася у вікно:
— Кажуть, Чжан Цзяо загнаний у кут. Цей заколот скоро закінчиться...
Чжан Жан кивнув, але його вираз обличчя був загадковим.
***
У п’ятнадцятий день сьомого місяця першого року ери Чжунпін.
На фронті велика перемога. Чжан Цзяо загинув у битві при Гуанцзуні, його тіло було розірване колісницями, а голову відправили до Лояна. Серед героїв цієї битви — генерал Дун Чжо, кавалерійський ду-вей Цао Цао, військовий радник Сунь Цзянь та троє невідомих.
Дізнавшись про це, Лю Хун був дуже радий і наказав святкувати три дні. Проте народ не відчував справжньої радості, як і більшість міністрів. Усі розуміли: хоча повстання придушено, основи держави серйозно підірвані, а авторитет династії Хань вже ніколи не стане колишнім.
Лу Лінь був серед тих, хто не міг радіти. Хоча повстання не мало до нього прямого стосунку, події, що відбудуться після нього, затягнуть його у вир боротьби.
Після інциденту з Дун Чжуном свобода пересування Лу Ліня та Лю Бяня була обмежена. Минуло вже п’ятнадцять днів. Увесь цей час Лу Лінь займався навчанням разом із Лю Бянем, а в перервах вислизав, щоб відвідувати місця сили.
За ці п’ятнадцять днів він отримав багато пігулок та сувоїв, але його простір системи був уже переповнений ними. Варто згадати, що біля воріт Байху він отримав звукову техніку «Рев Білого Тигра», а біля воріт Цанлун — техніку «Мистецтво Лазурного Дракона», яка дозволяла поглинати Ци з повітря просто під час дихання. Завдяки цьому він досяг дев’ятої ступіні Хоутянь, але кроку до рівня Сяньтянь зробити не міг.
Він також згадав про Дяо Сюэр, яка зникла після того, як забрала Тигрину печатку. Він шукав її в палаці, але марно. А ще були комахи, яких залишив Лю Куань. Лу Лінь підозрював, що той про них забув, і тепер ці створіння в Котлі Царя Священного Дерева, схоже, визнали його своїм господарем. Це було вкрай клопітно.
Тієї ночі, коли Лу Лінь збирався відпочити, Лю Бянь силоміць підняв його:
— Сяо Ліньцзи, кажуть, голову Чжан Цзяо привезли до палацу. Ходімо подивимося!
Лу Лінь не хотів йти, але впертість принца була нездоланною. Разом із Сяо Хуань вони вирушили до Залу Дэян.
У залі Чжао Чжун підніс Лю Хуну герметичну скриньку. Коли її відкрили, обличчя мертвого повстанця змусило імператора здригнутися.
— Заберіть це, — наказав Лю Хун. — Чжан Цзяо буде страчений посмертно, а його голову виставити на міській брамі на знак застереження!
Почувши це, Лю Бянь знову звернувся до Лу Ліня:
— Ходімо до міської брами.
— Не можна, — відрізав Лу Лінь. — Якщо вийдемо без дозволу, імператриця буде гніватися.
— Тоді завтра я попрошу матір дозволити нам вийти, — наполягав Лю Бянь.
Лу Лінь лише зітхнув — проти аргументу з імператрицею він був безсилий.
***
Під захистом Сяо Хуань та ще трьох служниць вони легко пройшли крізь натовп до міської брами. Голова Чжан Цзяо висіла в прорізі воріт, вигляд був жахливий.
Побачивши її, Лю Бянь завмер, його очі стали дивними.
— Сяо Ліньцзи, тобі не здається, що його рот рухається? — прошептав він.
Лу Лінь глянув на голову — рот був міцно стиснутий. Сяо Хуань та служниці здригнулися від слів принца.
— Ви впевнені, Ваша Високосте? — запитав Лу Лінь.
— Так, він щось говорить, але я не можу розібрати слів, — відповів Лю Бянь.
Тієї миті з натовпу вискочили двоє чоловіків із мечами. На їхніх плечах були пов’язані жовті стрічки.
— Синє небо загинуло! Жовте небо має настати! Ми прийшли врятувати нашого вчителя! — вигукнули вони, але тут же були прошиті стрілами охоронців і перетворилися на решето.
Кров стікала на землю, натовп охопив жах. Лу Лінь бачив, як зблід Лю Бянь, у його очах спалахнув гнів.
— Ваша Високосте, ходімо звідси, — сказав Лу Лінь, тягнучи принца за собою.
— Чому? Чому вони їх вбили? — запитав Лю Бянь.
— Вони — заколотники, вони заслуговують на смерть, — відповів Лу Лінь, відчуваючи, що ситуація виходить з-під контролю.
Лю Бянь не хотів йти, а з натовпу вискакували нові й нові люди, які закінчували так само, як і перші. Коли вони нарешті відійшли на безпечну відстань, Лю Бянь раптом вигукнув:
— Я зрозумів, що він каже... Він каже: Синє небо...

Комментарии

Загрузка...