— Сказав це, Рендольф тримав довгий меч вертикально перед грудьми, потім плавно вивів управо витончену петлю і прийняв красиву початкову стійку. Цей ефектний рух миттєво викликав дикі крики захоплення у багатьох красунь, які були присутні в залі.
Обличчя зі шрамом злегка кивнуло, побачивши такий жест суперника.
— Оце вже схоже на чоловіка! — кинув він недбало, а потім теж підняв довгий меч, приймаючи бойову стійку. Щоправда, порівняно з витонченими рухами Рендольфа, його манери здавалися дещо грубими.
Згодом, за знаком судді, кінчики їхніх мечей легко торкнулися один одного, після чого обидва супротивники швидко відступили до червоних ліній на своїх стартових позиціях. Вони зайняли стійки: зробили широкий випад вперед, правою рукою тримаючи меч націленим на супротивника, а ліву злегка відвели назад для збереження рівноваги.
Усі присутні в залі затамували подих. Вони не зводили очей з двох бійців на майданчику, адже цей поєдинок був надзвичайно незвичним. Оскільки суперники билися без захисних масок, а люди — істоти, що люблять гострі відчуття, така відвертість сильніше розпалювала первісні дикі інстинкти глядачів. Тепер вирази облич обох учасників були чудово видні кожному. Можливо, через те, що вони вперше змагалися без масок, Рендольф праворуч здавався напруженим. Цзи Мін навіть бачив, як краплі поту завбільшки з горошину повільно скочуються з його щоки. Натомість чоловік зі шрамом виглядав вельми самовпевненим, проте в його не надто великих очах горів крижаний блиск, схожий на погляд убивці. Цей холодний погляд змусив усіх присутніх почуватися не в своїй тарілці.
Цзи Мін поглянув на напружену обстановку на арені і відчув легку нестачу повітря. Однак, глянувши на Хейдриха поруч із собою, він помітив, що на цього хлопця ситуація не справляє жодного враження. Зціпивши зуби від цікавості, він запитав свого підлеглого:
— Рейнхарде, скажи мені, на твою думку, хто з них у підсумку переможе?
Почувши запитання свого боса, Хейдрих спохмурнів. Він уважно придивився до бійців унизу й легенько похитав головою:
— Пробачте, вашо світлості, я справді не можу визначити, хто саме здобуде перемогу. Проте на даний момент у бойовому духи Рендольф здається трохи слабшим. Втім, можливо, річ у тім, що він уперше змагається без маски, — пролунала його спокійна відповідь.
— М-м! — Цзи Мін слухав пояснення Хейдриха, водночас дивлячись вниз на те, що відбувається. Зараз там, як і казав Хейдрих, збиралася буря.
Нарешті, після довгих трьох хвилин підготовки, суддя посередині вдарив у дзвінок, сповіщаючи про початок поєдинку. Під цей дзенькіль обоє чоловіків на протилежних кінцях майданчику повільно рушили до центру. Їхні кроки були напрочуд упевненими та твердими, адже жоден з них не хотів дати супротивникові помітити свої слабкі місця. Щойно вістря їхніх мечів зійшлися, бій офіційно розпочався. Одразу після цього супротивники стрімко відступили на півкроку назад. Кожен із них вичікував, вичікуючи появи хоч найменшої пробоїни в захисті ворога.
Минуло лише кілька секунд, і чоловік зі шрамом, вирішивши, що перевага в бойовому дусі на його боці, з гучним криком кинувся вперед із прямим випадом. Його меч, немов блискавка, полетів просто в ліві груди супротивника, адже саме там знаходилася найвразливіша зона будь-кого, хто тримає зброю в правій руці.
Хоча атака була лютою, Рендольф теж не збирався здаватися без бою. У ту ж мить він блискавично відхилив клинок трохи вліво, і в спалаху блискавки пролунав дзенькіль! Цзи Мін побачив, як меч чоловіка зі шрамом дещо відхилився від цілі. Натомість Рендольф завдав стандартного прямого удару.
— Брязкіль! — пролунав дзвінок. Рендольф уразив суперника і заробив очко.
Побачивши, що їхній кумир забив гол, усі присутні в залі вибухнули криками радості. Зрештою, люди надто довго тримали напругу в собі, і тепер настав час довгоочікуваного полегшення.
Згодом змагання поновилося. Отримавши бал, Рендольф поступово перехопив ініціативу впевненості та бойового духу. Тому в другому раунді він вирішив перейти в наступ: оскільки правила передбачали бій до трьох перемог із п'яти раундів, він знову пішов у атаку, щойно пролунав дзвінок. Рендольф описав своїм довгим мечем літеру «С», атакуючи правий бік чоловіка зі шрамом. Але попри кремезну й грубу зовнішності, той володів напрочуд гнучкими рухами. Помітивши небезпеку, він водночас здійснив потужний колючий удар, щоб уповільнити темп супротивника, і почав поступово коригувати роботу ніг. Використовуючи свою витривалість, він невтомно виснажував сили суперника. За дві хвилини, помітивши, що ноги Рендольфа злегка збилися з ритму, він завдав серії з трьох швидких випадів і врешті-решт дістав супротивника останньою атакою, зрівнявши рахунок.
Побачивши це, Хейдрих злегка кивнув, потім повернувся до Цзи Міна і промовив:
— Вашо світлості, здається, цей австрійський хлопець зі шрамом таки має певну майстерність. Спочатку він використав перевагу свого високого зросту й витривалості, безперервно застосовуючи потужні удари, щоб збити темп атаки супротивника. Хоча його власна витривалість значно знизилася, робота ніг Рендольфа була повністю зламана. Лише після цього він перейшов до простих, але надзвичайно ефективних прямих випадів. Оскільки він високий, його руки довгі, тому така тактика для нього не лише зручна, а й дуже руйнівна. Чесно кажучи, цей супротивник доволі впертий. Дивлячись на нього, мені й самому захотілося з ним поборотися. — Домовивши, Хейдрих облизав губи, демонструючи неабияке збудження.
— О? — Вислухавши емоційну та супроводжувану жестами розповідь Хейдриха, Цзи Мін зацікавився цією пропозицією. Він повернув голову і поглянув на Хейдриха, який продовжував мовчки стежити за боєм, після чого з цікавістю запитав: — Скажи-но мені, якби ти зійшовся в поєдинку з цим хлопцем зі шрамом, які б шанси на перемогу ти мав?
— Я? — Хейдрих спочатку кинув погляд на свого начальника, а потім байдуже відповів, похитавши головою: — Не знаю. Але, як на мене, співвідношення десь чотири до шести. Мої шанси на перемогу вищі. І річ не в чомусь іншому, а лише в тому, що я вже розгледів його слабкі місця, тоді як він досі не бачив мого стилю бою. Втім, якщо брати до уваги реальну силу... все залежатиме від того, як кожен із них покаже себе на практиці!
Не встиг Хейдрих договорити, як розпочався третій раунд. Оскільки суперники виграли по одному бою, цього разу обидва трималися вкрай обережно. Кількість вичікувальних моментів і взаємного лавірування значно зросла, проте видовищність від цього не постраждала — обидва вкладали всі сили в кожен рух, прагнучи завдати вирішального удару. Раптом під час зміни позицій Рендольф послизнувся. Чоловік зі шрамом миттєво зрозумів, що це була нагода, якої не можна втрачати, і кинувся вперед зі ковзним рухом, спрямовуючи вістря меча прямо в обличчя Рендольфа.
Усе сталося настільки швидко, що ніхто навіть не встиг збагнути, що саме відбулося. Вони почули лише гучний переляканий вигук дівчини неподалік і разом з її поглядом опустили очі вниз: на правій щоці Рендольфа з'явився поріз. Хоча рана була неглибокою, цівка крові, що яскраво сочилася з неї, виглядала моторошно й надзвичайно помітно. Через травму обоє бійців зупинилися, а поєдинок призупинили. Усі чудово розуміли, що з такою раною Рендольф, найімовірніше, вибуде з турніру, а отже — програє.
Рендольф торкнувся пораненої щоки, глянув на яскраво-червону кров на пальцях і важко зтхнув:
— Я... — він не встиг договорити.
— Стій! — не надто гучний голос різко перервав його.
Усі присутні в залі були приголомшені цим раптовим поворотом подій. Велика частина з них інстинктивно почала шукати очима того, хто вигукнув. За мить натовп нарешті помітив промовляючого: ним виявився молодий красень у чорному одязі. Красенем його назвали тому, що він справді вирізнявся приємною зовнішності — принаймні не поступався Рендольфу. Його супроводжували кілька людей у таких же чорних костюмах, які з лютим і тривожним виглядом пильно сканували все навколо.
Чоловік зі шрамом отямився від початкового шоку. Він підняв голову, окинув суперника поглядом і сказав зневажливим тоном:
— Це ти щойно говорив? Що тобі треба? Невже хочеш викликати мене на двобій?
Саме так, людиною, яка подала голос, був Цзи Мін. Він утрутився і гучно зупинив бій щойно побачив, що Рендольф поранений. Адже він знав: якщо Рендольф зараз оголосить про технічну поразку, Берлінський університет програє. А разом із цим зникне й будь-яка можливість на власні очі побачити легендарну майстерність фехтування Хейдриха. Поєднання дитячої цікавості, духу суперництва та дещиці бажання видовища змусили Цзи Міна вирішити втягнути Хейдриха в цю кабалу.
Поруч із ним Хейдрих, почувши такий заклик начальника, одразу зрозумів, що пахне смаженим. Хоча його руки й справді свербіли від нетерпіння, виступати перед такою кількістю людей уперше було трохи боязно. До того ж, неподалік стояли його керівник та інші підлеглі: якщо він схибить і не покаже належного рівня, це ж ганьба не лише для Служби безпеки, а й для його прямого начальника!
Цзи Мін чудово розумів побоювання Хейдриха. Він легенько поплескав його по спині:
— Невже ти дозволиш якомусь невідомому австрійському вискочці відібрати в тебе звання найкращого фехтовальщика Німеччини? Якщо ти цього не хочеш, тоді вийди проти нього і виграй. Не хвилюйся, залишилося всього два раунди, тобі потрібно лише перемогти в обох. Ми підтримаємо тебе, — пошепки підбадьорив його Цзи Мін.
Хоча Хейдрих гадки не мав, що це за «найкращий фехтовальщик Німеччини», слова Цзи Міна влучили в ціль. Йому було вкрай прикро усвідомлювати, що в спортивному залі вищого навчального закладу Німеччини всю славу забирає собі якийсь австріанець. До того ж шеф відверто підливав масла у вогонь. Хейдрих чітко усвідомлював: якщо він зараз не продемонструє свій клас, втрата обличчя — то півбіди, а от втратити повагу всередині Служби безпеки буде справжньою катастрофою. Цей спалах люті у поєднанні з власним самолюбством і природною гординею врешті-решт перетворилися на потужну рушійну силу.
Тому він, зазвичай не схильний говорити голосно, різко кинув чоловікові зі шрамом:
— Це сказав я! Карл Рендольф — мій друг. Оскільки через травму він не може продовжувати боротьбу, я заміню його і завершу поєдинок. — З цим він шепнув кілька слів своїм підлеглим. Троє помічників одразу кивнули на знак згоди і швидко залишили залу.
Цзи Мін, побачивши це, поспіхом наказав іншим охоронцям розсунути натовп глядачів, щоб Хейдрих міг вийти на арену. Під особистим керівництвом Цзи Міна кілька людей у чорній формі оперативно розчистили прохід у натовпі, оточили Хейдриха разом із Цзи Міном і рушили до центру майданчика.
Коли чоловік зі шрамом помітив чорну форму SD і червоні пов'язки з перевернутою свастикою на чорному тлі, його обличчя трохи змінилося. Проте перед обличчям грізного суперника він усе ж запитав досить зухвалим тоном:
— Дозвольте дізнатися, звідки ви і як вас звати?
— Га-ха-ха! — Хейдрих, чий настрій уже дещо розрядився, з легким сміхом скинув піджак. Один із помічників подав йому заздалегідь підготовлений фехтувальний костюм, і він швидко натягнув його на себе. Цей костюм відрізнявся від форми Рендольфа: ґудзики йшли по лівому боці, а на лівому рукаві був вишитий чорний щит із великими друкованими літерами — SD. Менш ніж за десять хвилин за допомогою посильних Хейдрих повністю одягнувся, неквапливо вийшов на передній план і зверхньо кинув чоловікові зі шрамом: — Вітаю. Мене звати Рейнхард Хейдрих, я член цього фехтувального клубу. Сьогодні мій добрий друг Рендольф постраждав, тож я тут, щоб довершити почате. Чи не заперечуєте ви проти такого заміну? — У розпал розмови Хейдрих уже встиг натягнути товсті фехтувальні рукавички. Він стиснув кулаки, перевіряючи щільність, і кивнув униз.
Хтось із присутніх одразу все зрозумів і виніс довгий футляр витонченої роботи. Відкривши його, він вийняв звідти довгий сріблястий меч і простягнув його Хейдриху. Узявши зброю, Хейдрих з силою зробив кілька кругових рухів спочатку в один, а потім в інший бік, перевіряючи баланс. За кілька секунд він кивнув, здавалося, повністю задоволений мечем.
— Добре! — кивнув чоловік зі шрамом. — Я приймаю твій виклик. — З цим він знову підійшов до краю і став на стартову позицію, після чого крикнув судді: — Пане суддя, починайте наново!
— Не потрібно! — Хейдрих махнув рукою. — Як я вже сказав, я виступаю на заміну своєму другові. Починати все спочатку було б проявом неповаги і до вас, і до мого товариша. Тому пропоную просто продовжити бій з того ж місця, чи не так? — Останнє слово Хейдрих вимовив із особливим натиском.
— Ну гаразд! — Почувши це, чоловік зі шрамом був змушений погодитися. Потім він поцікавився: — Сподіваюся, ви надягнете маску?
— Обійдемося без неї! — посміхнувся Хейдрих. — Для мене що з маскою, що без — різниці немає. Але я найбільше люблю відчуття бою без захисту, бо це нагадує справжню сутичку. — Після цього він віддав судді традиційне привітання зброєю і дзвінко вигукнув: — Пане суддя, тоді дайте знак починати!
Через кілька секунд обоє бійців зайняли свої місця за правилами. Цзи Мін кинув погляд на табло — 1:2. Це означало, що ще одна поразка Хейдриха стане кінцем. Подумавши про це, він засумнівався: чи не надто самовпевнено вчинив Хейдрих? Проте, побачивши його непохитну впевненість, тривога Цзи Міна значно зменшилася.
Минуло ще зо хвилину, перш ніж пролунав дзвінок. Проте супротивники не кинулися в бій — вони просто холодно й пильно дивилися одне на одного.
Цзи Мін подивився на Хейдриха і помітив, що той уперше виглядає немов хижий звір: тонкі губи міцно зжаті, а маленькі очі вп'ялися в супротивника поглядом гепарда, готового до стрибка. У всьому його тілі відчувалася гнітюча, важка аура.
Так вони простояли в напруженій змові з пів хвилини. Зрештою, нерви чоловіка зі шрамом здали першими: він різко вигукнув і з усієї сили зробив широкий випад уперед, цілячись по діагоналі в Хейдриха. Той злегка кивнув, ледь помітно качнув мечем і відбив удар прямо назустріч вістрю супротивника. Триш-ш-ш! Їхні клинки зіткнулися тричі поспіль, видавши дзвінкий металевий звук, а ноги синхронно підлаштовувалися під рухи верхньої частини тіла.
Упродовж якихось п'яти секунд вони обмінялися двома десятками швидких ударів, але жоден із них не зміг здобути перевагу. Чоловік зі шрамом, який атакував першим, відчув легку втому й був змушений відступити на крок назад, щоб відновити дихання та роботу ніг. Проте досвідчений Хейдрих миттєво помітив цю слабкість і, не вагаючись, притиснув суперника ближче, завдавши удару в груди. Тільки тепер чоловік зі шрамом збагнув, що справа кепська: він спробував заблокувати атаку, але власний центр ваги вже був втрачений, і йому залишалося лише безпорадно спостерігати, як меч Хейдриха пробиває його захист.
— Є! — під дзенькіль суддівського дзвоника Цзи Мін підскочив на місці. Він завзято розмахував кулаками і голосно вигукував, ніби це він сам здолав супротивника, а не Хейдрих. Більше того, його ентузіазм підхопили й інші глядачі — чи не весь зал почав скандувати вслід за ним.
Хейдрих легенько кивнув у відповідь і з усмішкою сказав чоловікові зі шрамом:
— Що ж, тепер нічия. Прошу, покажіть мені своє справжнє обличчя!
Супротивник також кивнув:
— Чудово. Давно мені не траплялося настільки міцного горішка! — З цим він підійшов до свого кутка, узяв пляшку, перехилив її й випив усю воду до дна. Потім він задоволено витер рот і кинув: — Продовжуємо! — і знову повернувся на арену.
Після чергового сигналу судді бій поновився. Цього разу рухи обох стали ще повільнішими — очевидно, жоден із них не хотів ризикувати і давати суперникові шанс на контратаку. Сутичка знову затяглася, а кількість зіткнень клинків помітно зменшилася.
Проте після початкової розвідки Хейдрих почав прискорюватися, поступово переходячи в активний наступ. За умов приблизно рівного зросту й сили, надзвичайна спритність Хейдриха відіграла вирішальну роль. Дуже швидко всі помітили, що чоловік зі шрамом б'є все рідше і повільніше.
— Здається, результат уже визначено! — хоч Цзи Мін і був дилетантом у фехтуванні, він чітко бачив, що Хейдрих повністю володіє ініціативою. Титул «найкращого фехтовальщика Німеччини» справді не був порожнім звуком. Проте ситуація, що склалася, трохи ставила його в глухий кут. Якщо він правильно пам'ятав, цей чоловік зі шрамом був саме тим персонажем, якого він давно хотів розшукати. Але якщо Хейдрих занадто сильно вдарить по його самолюбству, розрулити це буде непросто — хлопчина й справді виявився надто гордим. З іншого боку, якби Хейдрих програв, йому б простіше було розбити голову об стіну. Цзи Мін раптом відчув, що знайти вихід із цього становища не так вже й легко. Втім, уже за кілька хвилин рішення знайшлося, а тим часом Хейдрих уже впритул притиснув супротивника до краю, вичікуючи моменту для вирішального удару.
Раптом пролунав різкий звук дзвоника — сигнал про закінчення часу! Весь зал у заціпенінні завмер від такого несподіваного повороту (події сьогодні змінювалися надто стрімко), і всі знову інстинктивно повернули голови в бік джерела звуку.

Комментарии

Загрузка...