За межами печери небо похмуріло, важкі грозові хмари низько нависли над землею, немов збираючись поглинути весь світ. Лінь Юй і двоє його супутників, несучи тіло Чжао Мена, важко ступали по схилах стародавнього гірського хребта. Кожен крок віддавався болем у їхніх зранених серцях.
Повернувшись у місто Ваньсян, вони побачили, що колись гамірні й жваві вулиці втратили для них будь-які барви. Лінь Юй знайшов тихе місце, де разом із Сунь Юе та Чжоу Феном вони влаштували для Чжао Мена скромний, але гідний похорон. Вони обережно опустили тіло в могилу, і в кожному їхньому русі відчувався нестерпний біль розлуки.
— А Мен, спочивай з миром. Ми обов’язково помстимося за тебе, — прошепотів Лінь Юй, і голос його, хрипкий від горя, звучав непохитно. Сунь Юе вже не могла стримати ридань, сльози безперервно котилися з її очей, зволожуючи землю. Чжоу Фен мовчав, лише міцно стискав кулаки так, що кісточки пальців побіліли, а на обличчі застигли скорбота й лють.
Після похорону троє друзів повернулися на заїжджий двір. У кімнаті панувала гнітюча тиша, яку нарешті порушив Лінь Юй:
— Жертва А Мена не повинна бути марною. Ми мусимо якнайшвидше знайти спосіб протистояти демонам Мін’юань.
Чжоу Фен підвів голову, його погляд був сповнений рішучості:
— Згоден. Я перегляну всі стародавні сувої, щоб знайти хоч якісь підказки про слабкі місця демонів Мін’юань.
Сунь Юе витерла сльози й кивнула:
— А я зв’яжуся з однодумцями, щоб ми могли зміцнити наші сили.
Лінь Юй подивився на них із вдячністю:
— Добре, діємо окремо. Ми повинні якомога швидше зірвати підступні плани демонів Мін’юань.
Наступні дні Чжоу Фен проводив у бібліотеці міста Ваньсян, невтомно гортаючи стародавні книги. Він часто забував про їжу та сон, очі його почервоніли від утоми, але він не дозволяв собі відпочити. Нарешті, в одному з пожовклих фоліантів він натрапив на важливу інформацію.
— Лінь Юй, Сунь Юе, ідіть сюди! — вигукнув він від захвату. Коли вони підбігли, Чжоу Фен вказав на запис у книзі: — Тут сказано, що на крайній півночі континенту Тяньюань є таємничий Крижаний храм. У ньому зберігається артефакт під назвою Серце морозів. Кажуть, він володіє могутньою силою очищення, здатною приборкати темну магію демонів Мін’юань.
В очах Лінь Юя промайнула надія:
— Це наш шанс. Ми повинні здобути цей артефакт.
Сунь Юе, проте, висловила побоювання:
— Крайня північ — суворе місце. Кажуть, там мешкають могутні звірі-охоронці. Боюся, наш похід може виявитися смертельно небезпечним.
Лінь Юй на мить замислився:
— Навіть якщо так, ми не відступимо. Заради А Мена, заради континенту Тяньюань ми подолаємо будь-які перешкоди.
Порадившись, вони вирішили вирушити в дорогу негайно. Зібравши речі та зміцнившись у своїй вірі, друзі рушили в новий похід. Шлях був сповнений труднощів: навколо лютував крижаний вітер і снігові бурі, але вони підтримували одне одного, не зупиняючись ні на мить.
Після довгої подорожі вони нарешті дісталися крайньої півночі. Перед ними розкинувся сріблясто-білий світ, де шалений вітер змішувався зі снігом, а температура була такою низькою, що, здавалося, кров застигає в жилах.
— Будьте обережні, тут дуже небезпечно, — попередив Лінь Юй, і вони обережно почали просуватися крізь снігову завісу. Раптом зі снігу вискочив величезний крижаний ведмідь. Він був заввишки в два людські зрости, а від його тіла віяло нестерпним холодом.
— Схоже, це і є охоронець, — Чжоу Фен насупився і почав швидко складати печатки, готуючись до бою. Ведмідь видав лютий рев і кинувся на них, розмахуючи масивними лапами, від яких здіймався свист повітря. Лінь Юй миттєво відскочив, застосовуючи техніку Кроків примарної тіні, щоб ухилитися від атаки, і водночас спрямував промінь світла зі своєї Лінсяоської божественної печатки. Звір здригнувся від болю і відступив на кілька кроків.
Сунь Юе скористалася моментом і кинулася вперед, завдаючи удару кинджалом у ногу звіра. Ведмідь розлючено замахав лапами, але Сунь Юе спритно ухилялася. Тим часом Чжоу Фен почав чаклувати, використовуючи магію вітру, щоб збити велетня з ніг. Після запеклої битви їм нарешті вдалося відігнати звіра.
Троє друзів продовжили шлях і нарешті, серед льодовиків, виявили храм, що випромінював примарне блакитне сяйво. Це був той самий Крижаний храм, який вони так довго шукали.
— Нарешті, — Лінь Юй зробив глибокий вдих, і вони повільно рушили до входу. Вони не знали, що чекає на них усередині, але заради Серця морозів і боротьби з демонами Мін’юань вони, не вагаючись, переступили поріг храму.

Комментарии

Загрузка...