Перед вівтарем сяйво, як і раніше, накочувалося хвилями, наповнюючи простір священним трепетом. Повітря було настільки насичене духовною енергією, що важко було дихати, а тиск навколо ставав майже нестерпним.
Лінь Єхань і Лі Юе стояли біля вівтаря, міцно вчепившись руками в кам’яну поверхню. Їхня внутрішня духовна сила перепліталася з енергією, що виходила ззовні, викликаючи бурхливі потоки. Вони перебували у стані тісного духовного єднання, разом поглинаючи дар вівтаря.
Лі Юе, як і раніше, тримала очі заплющеними, її обличчя було зосередженим. Хоча вона вже досягла рівня квазісвятого, відчувала, що її внутрішня сила ще не до кінця стабілізувалася. Саме тому їй був потрібен цей дар, щоб остаточно закріпити здобутки та переконатися, що кожна крапля духовної енергії надійно вкоренилася в її тілі, ставши невичерпним джерелом сили.
Лінь Єхань стояв позаду неї з незворушним виразом очей. Попри те, що він щойно здійснив прорив і закріпився на рівні Мосту Бога, він не припиняв поглинати енергію вівтаря. Його майстерність уже наблизилася до піку цього рівня, і дар вівтаря став саме тим каталізатором, що прискорив процес.
Зі спалахами сяйва його аура ставала дедалі могутнішою, а коливання духовної сили невпинно зростали.
— Прорив.
Голос системи раптово пролунав у голові Лінь Єханя — холодний і прямий.
Він не відчув жодного подиву, лише спокійно спрямував потоки енергії всередині себе. Миттєво духовна сила ринула бурхливим потоком, формуючи в тілі вири, що допомогли подолати колишні обмеження та увірватися на пік рівня Мосту Бога.
Однак цього разу прорив не був таким бурхливим, як попередній. Лінь Єхань уже встиг адаптуватися до нової сили, тому перехід на вершину рівня відбувся плавно, за підтримки енергії вівтаря. З розширенням духовних каналів його майстерність вийшла на новий щабель. Аура Мосту Бога миттєво стиснулася, сконцентрувалася і нарешті стабілізувалася на піковій позначці.
Духовна енергія в повітрі почала вщухати, сяйво тьмяніло, але Лінь Єхань залишався нерухомим. Його дихання було рівним, наче все відбувалося точно за його планом.
Лі Юе розплющила очі, відчувши прорив чоловіка за своєю спиною. Вона ледь помітно насупилася, і в її погляді промайнуло здивування. Швидкість, із якою Лінь Єхань досяг піку Мосту Бога, вражала навіть її, попри те, що вона сама неодноразово проходила через подібні етапи. Це було швидше, ніж вона очікувала.
Проте, попри внутрішній шок, у погляді Лі Юе все одно прозирала зневага. В її очах прорив Лінь Єханя був лише перетворенням одного мурахи на трохи сильнішого мураху. Рівень Мосту Бога, нехай навіть і піковий, не викликав у неї справжнього інтересу. Вона була сповнена впевненості, ніби ці прориви були для неї лише буденною справою.
— Це лише проміжний етап, — холодно подумала вона.
Кинувши байдужий погляд на спину Лінь Єханя, вона знову звернулася до вівтаря. Сяйво ще не згасло, і духовна енергія продовжувала циркулювати навколо них. Лі Юе не поспішала відходити, вона продовжувала стояти, вбираючи енергію, щоб остаточно закріпити свою культивацію.
У цей момент Лінь Єхань раптом промовив, і його холодний голос пролунав прямо біля її вуха:
— Продовжуй поглинати.
Лі Юе на мить завмерла, потім кивнула, відганяючи від себе зайві думки. Вона глибоко вдихнула і зосередилася на внутрішніх потоках, продовжуючи спрямовувати силу вівтаря в себе. Вона знала, що лише повне засвоєння цієї енергії дозволить її майстерності стати непохитною, уникнувши будь-яких коливань у майбутньому.
Лінь Єхань спостерігав за всім збоку, наче це його не стосувалося. Він відчував дар вівтаря, але водночас уважно стежив за реакцією Лі Юе. Хоча енергія вівтаря допомагала їм обом, він ніколи не покладався лише на зовнішні сили. Його метою завжди була внутрішня міць, здатність вільно керувати власною енергією, а дар вівтаря був лише прискорювачем.
Щойно вони продовжили поглинання, сяйво вівтаря раптово стало ще яскравішим, наче перейшло на зовсім інший рівень. Енергія стала настільки густою, ніби пробуджувалася якась незбагненна сила. Лі Юе відчула дивне тремтіння, її внутрішня духовна сила почала змінюватися.
Вона ледь помітно зупинилася, її обличчя стало ще суворішим. Насупившись, вона усвідомила, що ця сила виходить за межі всього, що вона могла передбачити. На мить вона обернулася до Лінь Єханя, але побачила, що він стоїть так само байдуже, наче ніщо навколо не могло змусити його бодай трохи змінити вираз обличчя.
У глибині її душі виникло дивне відчуття: чи справді цей чоловік — звичайна людина? Його аура, хоч і холодна, була настільки могутньою, ніби він зовсім не залежав від цього світу. Вона мимоволі зітхнула, відчуваючи суміш складних емоцій, і знову зосередилася на поглинанні енергії.

Комментарии

Загрузка...