Всього за кілька секунд ці невезучі корейці перетворилися на палаючі кулі «людської» форми.
— Ой-ой, ой-ой, ой-ой...
Опалені вогнем корейці жахливо верещали, роздираючи собі шкіру від нестерпного болю.
Решта корейців оговталися.
— До біса, хтось атакує наші бронемашини!
— Кулеметники, швидко знищіть їх!
Корейський кулеметник поспішно розгорнув ствол і відкрив шквальний вогонь у бік розрахунку гранатометників.
— Тх-тх-тх!
Хмари куль забарабанили перед укриттям двох бійців, здіймаючи бризки бруду та снігу.
— Швидко в укриття!
Коли позиція викрилася, двоє бійців негайно змінили дислокацію.
Використовуючи навколишні укриття та снігові замети, вони короткими перебіжками почали маневрувати.
Зіткнувшись із такою тактикою партизанської війни, кулеметник противника розгубився.
В одну мить розрахунок гранатометників кудись зник.
Змінюючи позицію, бійці на ходу обговорювали подальші дії.
Потім один із них перемістився на лівий фланг артилерійської установки, а інший — на правий.
Помічник гранатометника, тримаючи нагоготові пістолет-кулемет Шпагіна, відкрив хаотичний вогонь у бік артилерійської машини.
ППШ мав калібр 7,62 міліметра і, звісно ж, не міг завдати бронемашині серйозної шкоди.
Роблячи це, помічник лише відвертав вогонь корейського кулеметника, створюючи для стрільця можливість для атаки.
І справді, кулеми знову перенесли вогонь на нього.
Пригнувшись за укриттям, помічник виставив автомат над головою і почав стріляти у відповідь.
Тим часом основний стрілець самотужки зарядив гранату, встановив гранатомет на укриття і, скориставшись моментом, вистрілив у бік артилерійської установки, що стояла за сотню метрів.
— С-су... Бах!
Через дещо велику дистанцію ракета летіла з невеликим відхиленням, і боєголовка пролетіла в міліметрах від башти.
Проте вибух зірвав люк башти і понівечив ствол гармати.
Зрозумівши, що справлятися кепсько, атакована самоходка різко розвернулася і кинулася назад.
— Швидко за ним, не дайте цьому виродку втекти! — крикнув помічник.
Готовий до погоні стрілець завчасно зарядив гранатомет, звалив його на плече і вискочив з укриття, кинувшись наздоганяти втікача.
Дорога була розбитою та вибоїстою, тому самохідка рухалася повільно.
На відстані п'ятдесяти-шістдесяти метрів від машини стрілець зупинився.
Він опустився на одне коліно, поклав гранатомет на плече, швидко прицілився і натиснув на спусковий гачок.
— В-у-ух!
Реактивна граната з різким свистом стрімко злетіла.
У повітрі потягнувся прямий димний слід від польоту снаряда, що стрімко наближався до цілі.
Слід простягнувся аж до ходової частини артилерійської установки.
Пролунав потужний вибух.
Боєголовка важко вдарила під днище і колісну вісь самохідки, від чого корпус занесло і сильно затрясло.
У машини відірвало кілька осей, а гусениці розірвало на шматки.
Серйозно пошкоджена артилерійська машина застрягла на дорозі, з її корпусу повалив густий чорний дим і вирвалося полум'я.
Задихаючись від їдкого диму, корейці у жалюгідному стані виповзли з екіпажного відділення.
— Самохідка заглохла!
— Швидко вперед, знищимо клятих південних корейців, помстимося за полеглих товаришів!
Щойно помічник підбіг ближче, він, не вагаючись ні секунди, влаштував ворогам теплий прийом з автоматам.
Перш ніж корейці встигли твердо стати на ноги, кулеметні кулі нещадно вразили їхні тіла.
Кілька загарбників, отримавши по кілька поранень, попадали біля бойової машини...
Невдовзі під'їхали два пошкоджені танки.
Понівечені самохідки заблокували дорогу, перегородивши шлях танкам позаду.
Втративши боєздатність, ці дві машини M-26 перетворилися на звичайні рухомі мішені на дорозі.
Побачивши це, стрілець знову підняв гранатомет і прицілився в танки, що наближалися.
Він уже збився з думки вгатити по танку.
Але ситуація різко змінилася: корейські такісти раніше часу капітулювали.
Екіпаж відчинив люк танка і виставив назовні білий рушник.
Одразу після цього з танка вибралися четверо чи п'ятеро корейців.
Піднявши руки, вони голосно кричали бійцям Добровольчої армії:
— Ми здаємося, не стріляйте!
— Симіда...
Гранатометники підійшли, щоб прийняти полонених.
Всього двоє бійців з одним гранатометом спромоглися знищити три самохідні установки M36, захопити два танки і ще й взяти в полон кількох такістів?
Схоже на якийсь вигадливий кіношонар?
Насправді це ще стримана бойова статистика.
В історії був один герой-ветеран Добровольчої армії, який самотужки з гранатометом дивом знищив 5 танків і самоходок, а також серйозно пошкодив кілька інших бронемашин.
І донині одна із захоплених на полі бою самоходок M36 виставлена в музейній експозиції...
...
Всю героїчну сцену за участю двох бійців від початку до кінця спостерігав командир 354-го полку Чу.
Тримаючи бінокль, він не втримався від захопленого вигуку:
— Оці двоє хлопців — справжнісінькі таланти, матір їхню!
— Непрості бійці, знищити кілька бронемашин силами одного розрахунку! Я мушу зустрітися з ними пізніше!
Командир Чу відвів погляд і віддав наказ:
— Наказати всім підрозділам негайно йти на штурм ворога на дорозі, повністю знищити південнокорейців!
— Є!
Зв'язківець передав наказ командира.
За мить пролунав сигнал атаки.
— Ті-і-і-нь...
— Товариші, вперед!
— Повністю знищити південнокорейців, захопити полонених!
Щойно залунала атака, бійці з усіх батальйонів і рот з бойовими криками вискочили з позицій.
Воїни Добровольчої армії, наче морська хвиля, ринули на південнокорейські війська на дорозі.
У цей момент на дорозі залишалося менше двох сотень ворогів.
Ці солдати повністю втратили боєздатність, і для Добровольчої армії це виглядало як збір достиглого врожаю.
Побачивши орди бійців Добровольчої армії, що насувалися з усіх боків, корейці жахнулися так, що душі в п'яти пішли.
Бійці, що бігли попереду, голосно кричали корейцям корейською та англійською мовами:
— Кидайте зброю, Добровольча армія гуманно ставиться до полонених!
— Чинитимете опір до кінця — на вас чекає смерть!
Почувши про гуманне поводження з полоненими, корейські солдати зраділи так, ніби вхопилися за соломинку.
Якби вони знали про це раніше, то не стали б чинити жодного опору і давно б здалися масово.
— Скільки... Скільки тут бійців Добровольчої армії...
— Швидше кидайте зброю і здавайтеся, симіда...
Корейці покидали зброю на землю і присіли навпочіпки, обхопивши голови руками.
Захопивши полонених, бійці швидко зачистили поле бою та зібрали різноманітні трофеї.
Після закінчення бою командир Чу доповісти штабу дивізії.
Узявши польовий телефон, він сказав:
— Доповідаю начальству, бій на нашій ділянці завершено.
— Які результати у вашому полку? — поцікавився в трубці начальник штабу дивізії.
— У цьому бою наш 354-й полк знищив понад 800 солдатів 7-го полку Південної Кореї, серед них ліквідовано 1 американського радника. Захоплену зброю та боєприпаси ще не підрахували!
Потім командир Чу додав:
— До речі, командире, є ще одне питання.
— Щойно двоє бійців нашого полку знищили три ворожі самохідні установки, захопили два танки і заодно полонили кількох ворожих такістів.
Начальник штабу задоволено відповів:
— І справді, у сильного генерала не буває слабких солдатів. Штаб дивізії обов'язково відзначить заслуги таких талановитих бійців!
...
Доповівши в штаб дивізії, командир Чу вирушив особисто подивитися на цих двох талантів.

Комментарии

Загрузка...