Дві дівчини кинули погляд на Дуду. Невже це її ім’я?
— Дуду, хочеш, щоб ми навчили тебе кататися на велосипеді? — запитала Хань Сюер. Вона впізнала малечу, яку бачила вчора, але не очікувала, що її звуть Дуду.
— Великі сестрички! — Дуду з острахом глянула на них, трохи напружившись.
Чень Жоу, здається, помітила тривогу дитини й лагідно посміхнулася:
— Маленька, якщо хочеш, щоб велосипед їхав швидше, перенеси вагу тіла на носочки. А потім відштовхуйся назад. Спробуй ще раз!
Дуду завагалася, але все ж кивнула. Вона зробила так, як радила дівчина, і цього разу рух вийшов набагато плавнішим.
— Сестрички! Ваш спосіб справді працює! Але звідки ви дізналися, як мене звати? — Дуду почухала потилицю, дивуючись. — Я ж нікому не казала!
Чень Жоу засміялася і вказала на вивіску над входом:
— Малечо, хіба тут не написано?
— О! — Дуду широко розплющила очі, глянула на табличку і нарешті все зрозуміла. Вона полегшено зітхнула: схоже, ці дівчата не лихі, адже навіть допомогли їй з велосипедом.
— А це новий ресторанчик? — Чень Жоу нахилилася, розглядаючи великі, наївні очі дівчинки.
— Угу! — кивнула Дуду. — Це мій татко відкрив! Тепер це мій новий дім!
Малеча радісно затараторила:
— Татко готує такий смачний хрусткий рисовий пиріг! Щойно хтось купував, так багато з’їли! Дайте порахую на пальчиках... продали аж п’ятнадцять порцій, і я сама з’їла три!
Чень Жоу озирнулася на порожній зал і подивилася на захоплене обличчя дитини. Їй стало шкода малу, як і Хань Сюер.
Чень Жоу відвела подругу вбік і прошепотіла:
— Сюер, бачиш, тут зовсім немає відвідувачів. Якщо малеча дізнається, як їй буде сумно! Давай зайдемо і купимо побільше пирогів.
Хань Сюер кивнула: якщо не зможуть з’їсти все на місці, заберуть із собою.
— Дуду! — у цей момент із закладу вийшов Фан Нань. — Я звільнився, давай тепер я повчу тебе кататися.
— Тату, дивись! Я вже навчилася! — Дуду почала впевнено крутити педалі. — Це дві сестрички мене навчили!
Дізнавшись про це, Фан Нань вдячно посміхнувся дівчатам. Ті раптом змінили погляд, спрямований на нього. Фан Нань завмер, не розуміючи, чому в їхніх очах з’явився такий дивний вираз. Невже ці дівчата мають якісь таємні клопоти?
— Пане господарю! Ще продаєте хрусткі пироги? — запитала Чень Жоу. — Ми хочемо замовити!
Фан Нань зрадів несподіваним клієнтам:
— Звісно! Проходьте, сідайте.
Дівчата увійшли всередину і з подивом помітили, що всередині заклад виглядає зовсім інакше, ніж зовні. Хоч тут не було розкоші, атмосфера видалася дуже затишною. Вони миттєво відчули прихильність до цього місця.
Проте, глянувши на меню, де була лише одна страва за досить високою ціною, Чень Жоу злегка насупилася. Але, згадавши, що в залі порожньо, вона зрозуміла причину такої ціни. Подивившись на батька з донькою, вона остаточно прийняла рішення.
— Господарю, дайте нам по десять порцій хрустких пирогів! — твердо сказала Чень Жоу.
— І мені теж десять, — додала Хань Сюер, глибоко вдихнувши.
Фан Нань, хоч і здивувався, одразу пішов готувати. Двадцять порцій за раз! Це був великий крок до виконання завдання системи.
— Сестрички, обов’язково скуштуйте! — усміхнулася Дуду. Вона погладила свій животик: шкода, що вона вже наїлася, бо ці сестрички такі щедрі.
Чень Жоу та Хань Сюер кивнули. Дивлячись на дівчинку, вони твердо вирішили підтримати цей заклад будь-якою ціною.
— Сюер, ти відчуваєш цей запах? — Чень Жоу вловила аромат, що наповнював кухню — він був схожий на той, що вони відчували раніше, але в кілька разів інтенсивніший.
— Здається, це з кухні, — відповіла Хань Сюер.
Коли Фан Нань подав пироги, дівчата помітили, що виглядають вони чудово.
— Сюер, я перша! — Чень Жоу підчепила паличками золотистий шматочок. На мить вона завагалася.
— Чого ти чекаєш? Це всього лише пиріг, — злегка роздратовано прошепотіла Хань Сюер. Вони прийшли сюди лише заради підтримки, а не тому, що були фанатками такої їжі. Хіба може звичайний пиріг зрівнятися з вишуканими овочами чи м’ясом?
Чень Жоу більше не чекала і відкусила шматочок. Її очі миттєво спалахнули.
— Неможливо! Як пиріг може мати такий смак?
Аромат вибухнув у роті, наче нестримний дикий кінь. Це було неймовірно смачно — нічого подібного вона раніше не куштувала. Чень Жоу не могла зупинитися, видаючи задоволені звуки. Пиріг був м’яким, тягучим і неймовірно ніжним. Кожен ковток наче переносив її в рай, а аромат проникав у самі кістки.
— Якби ж порція була більшою! — Чень Жоу глянула на тарілку. Десять шматочків зникли за мить.
— А, байдуже! — вона витерла соус із кутиків рота, не зважаючи на те, що обличчя почервоніло. Про манери вона забула. Пара, що йшла від гарячого пирога, змішувалася з ароматом, зводячи з розуму. Вона потягнулася за фруктовим соком, запиваючи насолоду.
Хань Сюер дивилася на подругу з легкою огидою. Хоча вони й хотіли допомогти закладу, грати роль настільки відданої клієнтки було занадто. Якби хтось із знайомих побачив Чень Жоу зараз, вона б точно вдала, що не знає цю дівчину.
— Досить, Чень Жоу, — прошепотіла Хань Сюер, смикаючи її за рукав. — Досить грати, це вже занадто!

Комментарии

Загрузка...