П'ять годин вечора. Біля входу до бійцівського клубу Баван зібрався натовп. Більшість присутніх — не прості перехожі, а представники «золотої молоді» та впливові особи Лэнхая.
Спочатку це була звичайна приватна суперечка, але завдяки старанням Се Юаньюань та її оточення про неї дізналося все місто. Тань Хуэй спочатку не хотів пускати сторонніх, але тепер, коли прийшло стільки поважних гостей, відмовити їм означало б нажити ворогів. Він був роздратований, але змушений був вибірково пускати людей всередину. Ті, хто не потрапив, здійняли галас біля входу.
О п’ятій п’ятдесять Чу Суйфэн під’їхав до клубу на таксі. Як тільки він вийшов з машини, десятки очей вп’ялися в нього. Хоча особисто його знали небагато, багато хто вже бачив його фотографії.
— Це і є Чу Суйфэн? Сміливий хлопець, справді прийшов...
— Мені подобається його зухвалість. Сподіваюся, сьогодні він знову дасть ляпаса Молодому господареві Таню.
— Я знаю, що він не виграє, але все одно вболіваю за нього. Терпіти не можу пики деяких людей.
Ті, кому не вдалося потрапити всередину, висловлювали своє невдоволення, але водночас відкрито підтримували Чу Суйфэна. Втім, це було лише на словах — якби довелося робити реальний вибір, навряд чи хтось із них поставив би на нього. Усіх просто гризла цікавість: як звичайний хлопець з низів збирається змагатися з відомим у Лэнхае мажором?
Чу Суйфэн виглядав гарно, але досить тендітно. Майже всі були впевнені, що він не витримає навіть одного удару Сунь Тяньба.
— Молодий господаре Чу, я Чжан Цзюнь. Тань Хуэй доручив мені зустріти вас. Чесно кажучи, я думав, ви не прийдете, — Чжан Цзюнь поплескав Чу Суйфэна по плечу, наче старший брат, що повчає молодшого.
Чу Суйфэн кинув на нього холодний погляд і з відразою промовив:
— Прибери свої брудні руки. Не торкайся мене.
Чжан Цзюнь хотів принизити його, збити пиху, але Чу Суйфэн одразу розгадав його наміри і не збирався церемонитися. Чжан Цзюнь почервонів від люті, хотів було огризнутися, але, зустрівшись поглядом з Чу Суйфэном — поглядом, від якого віяло смертю, — проковтнув слова. Глядачі були здивовані такою зухвалістю, але бачити, як Чжан Цзюнь обтікає, було приємно: цей тип, користуючись дружбою з Тань Хуэем, завжди дивився на всіх зверхньо.
Чу Суйфэн байдуже оглянув присутніх і кинув Чжан Цзюню:
— Веди.
Це був тон господаря, що звертається до слуги. Чжан Цзюнь закипів від гніву, а натовп почав насміхатися, що ще більше вдарило по його самолюбству. Але, згадавши наказ Тань Хуэя, він стерпів.
— Прошу, Молодий господаре Чу, — Чжан Цзюнь зробив запрошувальний жест.
Натовп розступився. Чжан Цзюнь пішов попереду, а Чу Суйфэн слідом за ним.
Бійцівський клуб Баван був найбільшим у Лэнхае. На відміну від інших, тут панувала система наставництва: учні були вихованцями Сунь Тяньба. Щоб потрапити сюди, потрібно було не лише заплатити величезні гроші, а й офіційно стати учнем майстра.
Чу Суйфэна привели на арену, де зазвичай тренувалися учні. Майданчик площею п’ятсот квадратних метрів уже був заповнений людьми. Тань Хуэй сидів на почесному місці. Побачивши Чу Суйфэна, він відчув суміш збудження та тривоги: з одного боку, він радів, що хлопець прийшов, з іншого — боявся, що той у разі поразки розбовтає про події тієї ночі.
— О, Молодий господаре Чу, ви прийшли, — Тань Хуэй з награною посмішкою потиснув йому руку. З боку здавалося, ніби вони старі друзі.
— Тань Хуэй, готовий? Сподіваюся, твоя посмішка не зникне, коли ти почнеш плакати, — відповів Чу Суйфэн.
— Я готовий. Це ж просто дружній спаринг. Якщо відчуєш, що не витримуєш, просто дай знак — я попрошу своїх людей бути обережнішими.
— Ха, порожні слова. Краще покажемо все на ділі.
Чу Суйфэн озирнувся — жодного знайомого обличчя.
— Молодий господаре Чу, можемо починати? — запитав Чжан Цзюнь.
— Зачекайте, я маю дещо сказати.
До залу ввійшла жінка. Чу Суйфэн здивувався — це була Ян Суя, генеральний менеджер Усадьби Лэнсян. Він був з нею ледь знайомий, чому вона тут?
Тань Хуэй теж напружився. Він знав, хто така Ян Суя, і знав, що вона має впливових покровителів.
— Пані Ян, якби ви попередили, я б зустрів вас як належить. Що ви хотіли сказати?
— Тань Хуэй, мені просто цікаво. Я тут подумала: чому б не додати трохи азарту в цей бій? Що скажеш?
— Який саме азарт ви маєте на увазі? — підозріло запитав Тань Хуэй.
— Я буду букмекером. Ставлю на перемогу Чу Суйфэна. Якщо виграє Тань Хуэй, я виплачу трикратну суму. Хтось хоче спробувати?
Усі завмерли. Ян Суя збожеволіла? Ніхто не вірив у перемогу Чу Суйфэна, а вона пропонує такі умови?
— Пані Ян, ви серйозно? — перепитав хтось.
— Цілком. Я відповідаю за свої слова від імені Усадьби Лэнсян.
Тань Хуэй позеленів від люті. Це було відверте приниження — вона навіть не вважала його за серйозного суперника.
— Ліміт ставок є? — запитали з натовпу.
— Чим більше, тим краще. Усадьба Лэнсян може собі це дозволити, — посміхнулася Ян Суя.
Люди почали робити ставки. Сунь Тяньба, впевнений у собі, поставив два мільйони на Тань Хуэя. Незабаром біля помічниць Ян Суї вишикувалася черга — половина залу вирішила заробити на легкій перемозі Тань Хуэя.
— Тань Хуэй, а ви не хочете зіграти? — Ян Суя подивилася на нього з усмішкою.
— У що? Ставити на власну перемогу? — холодно відрізав Тань Хуэй.
— Звісно. Якщо ви поставите на програш, ніхто вам не виплатить виграш, та й людей ошукаєте.
Тань Хуэй, відчуваючи тиск поглядів, випнув груди:
— Добре. Я поставлю п’ять мільйонів на свою перемогу. Цікаво, чи вистачить у вас грошей виплатити такий виграш?
Чу Суйфэн стояв осторонь, спостерігаючи за цим цирком. Ян Суя явно вирішила заробити на ньому, і він нічого не міг з цим вдіяти.
— Молодий господаре Чу, ви повинні виграти три бої, — шепнула Ян Суя, підійшовши ближче. — Ставки сягнули п'ятдесяти мільйонів. Якщо програєте, я втрачу сто п'ятдесят мільйонів. Для найманого працівника це повне банкрутство.
— Ви так впевнені в мені? А якщо я вирішу підіграти Тань Хуэю і спеціально програю?
— Я вірю, що ви не програєте. Більше того, я пропоную угоду: якщо переможете, половина прибутку ваша.
— Пані Ян, ви надто щедрі. Я не люблю брати те, на що не заробив. Робіть свої ставки, а я просто зроблю те, що маю.
— Це і є ваша праця! Ми тепер в одному човні.
— Якщо програю хоча б один бій, грошей на виплати в мене немає.
— Не хвилюйтеся, — засміялася вона. — Якщо програєте — нічого не винні. Виграєте — заберете половину. Домовилися?
Чу Суйфэн насупився. Він досі не розумів її гри, але погодився:
— Гаразд, я зроблю все, що в моїх силах. Сьогодні вирішує не удача, а сила.
— Чудово. Після бою я пригощу вас вином в Усадьбі Лэнсян.
Ян Суя повернулася до Тань Хуэя:
— Тань Хуэй, раз вже все чесно, оголошуйте список бійців.
— Першим вийде господар клубу Баван — Сунь Тяньба.
— А інші двоє? — наполягала Ян Суя.
Тань Хуэй вказав на двох чоловіків середнього віку, що сиділи поруч. Один з них раптом встав, тупнув ногою, і підлога під ним тріснула. Плитка розлетілася на друзки. Навіть Сунь Тяньба здивувався — він знав, як важко розбити таку плитку одним ударом. Це справило враження на натовп, заспокоївши тих, хто зробив ставки.
Тань Хуэй переможно глянув на Чу Суйфэна, але той лише байдуже спостерігав.
— Раз усі на місці, починаймо, — сказала Ян Суя.
— Бій розпочато! Перша пара: Сунь Тяньба проти Чу Суйфэна. Дружній спаринг, зупиняємося після першого влучання, — оголосив Чжан Цзюнь у мікрофон.
Дружній спаринг? У це не вірив ніхто, навіть сам Чжан Цзюнь. Усі погляди знову зосередилися на Чу Суйфэні: чи вистачить у нього сил підтвердити свою зухвалість?

Комментарии

Загрузка...