Ті двоє насправді наважилися на таке! І треба ж було здійняти стільки галасу!
Лі Бінбін, здивована не менше за інших, поспіхом витерла руки, накинула куртку і вибігла слідом.
Біля дверей кімнати освітлювача А-Хао вже зібрався натовп — яблуку ніде впасти. Там були не лише Лі Сяолу та Ню Менмен, а й Лян Делун із Су Юпен.
Підійшовши ближче, вона почула несамовиті крики, що нагадували вереск різаної свині, — здавалося, А-Хао відчайдушно благав про пощаду.
— Сестро Бінбін!
Щойно Лі Сяолу побачила її, то підскочила до неї з сяючими від захвату очима:
— Вони справді наважилися...
— Цить!
Хоча Лі Сяолу й понизила голос, Лі Бінбін все одно похапцем затулила їй рота. На щастя, крім Ню Менмен, ніхто не звернув уваги на їхні маніпуляції.
— Вибивайте двері! Ламайте їх! — гучно наказав Лян Делун. Ці люди приїхали з ним із Гонконгу, і якщо щось трапиться, він нестиме за це відповідальність.
Лі Сяолу пошепки пояснила Лі Бінбін:
— Вони зіпсували замок зсередини, навіть запасним ключем від готелю не відімкнути.
Лі Бінбін окинула поглядом планування кімнати — воно було таким самим, як у неї, і здивовано запитала:
— Це ж двомісний номер, хто ще, крім освітлювача, там живе?
— Спочатку там був ще хлопець, що веде записи на знімальному майданчику, але його ліжко залило брудною водою зі стелі, тому він тимчасово переїхав. Сестро Бінбін, як гадаєш, це було зроблено навмисно?
Лі Сяолу аж світилася від збудження, наче сама брала участь у цій справі.
Лі Бінбін, побоюючись, що та знову бовкне зайве, вже хотіла її присоромити, як раптом почувся глухий удар — двоє молодиків за наказом Лян Делуна почали вибивати двері.
Раз, другий — і двері нарешті піддалися.
Освітлювач А-Хао, в одних лише трусах, з зав’язаними очима і зв’язаними за спиною руками, сидів на ліжку. Його голова була поголена напівоблисо (так звана зачіска інь-ян), а тіло вкривали сині сліди від ударів батогом.
Переконавшись, що в кімнаті більше нікого немає, всі гуртом кинулися всередину.
Помічник режисера першим зірвав пов’язку з очей А-Хао і вигукнув:
— Де ті, хто тебе зв’язав?!
А-Хао, тремтячи, заридав:
— Не знаю... Вони щойно були тут! Ой, як боляче, швидше розв’яжіть мене, швидше!
Хтось помітив, що вікно навстіж відчинене, а до радіатора прив’язана мотузка. Людина визирнула назовні і, наче відкривши нову землю, закричала, вказуючи вниз:
— Он вони, он! Вони збираються тікати на мотоциклі!
Не встиг він договорити, як внизу пролунав гуркіт двигуна.
Коли Су Юпен та інші підбігли до вікна, вони побачили лише червоні вогні задніх ліхтарів, що швидко віддалялися в нічній темряві.
Лі Сяолу підтягла Лі Бінбін ближче. Почувши, що Сюй Кунь і Баоцян спустилися з четвертого поверху по мотузці і заздалегідь приготували мотоцикл, вона штовхнула Лі Бінбін ліктем і захоплено вигукнула:
— Сестро Бінбін, це ж прямо як у кіно!
Лі Бінбін лише закотила очі — наче хтось із них ніколи не знімався в кіно. Але ці двоє й справді переборщили, поводячись як легендарні розбійники.
Тим часом А-Хао розв’язали. Загорнувшись у ковдру і дрібно тремтячи, він розповів, що пив вино і спав, коли хтось нишком пробрався в номер, зав’язав йому очі й зв’язав. Він навіть не знав, скільки їх було. Хоча весь час говорив лише один, і то з тайванським акцентом, він був впевнений, що нападників було більше.
Це була заздалегідь продумана хитрість Сюй Куня: гострий голос Баоцяна надто легко впізнати, тому Сюй Кунь не дозволив йому вимовити ні слова, доручивши Баоцяну лише бити А-Хао.
Тут Су Юпен поставив головне питання:
— Чому вони так розлютилися саме на тебе?
А-Хао, який саме голосив про свої рани, раптом замовк. Минуло чимало часу, перш ніж він видавив:
— Не знаю.
Як би його не питали, він відмовлявся розповідати правду.
Коли прибула поліція, А-Хао почав стрибати і кричати, що в материковому Китаї жахливий порядок, поліція не працює, і що він поїде в Гонконг і розповість усе ЗМІ. Він категорично відмовлявся співпрацювати.
Тільки коли Лян Делун згадав про гонконгських інвесторів, той нарешті здався. Виявилося, що поки його били й голили, нападники постійно лаяли його з тайванським акцентом за те, що він наважився чіплятися до жінки їхнього боса.
Поліцейський запитав:
— А ти раніше робив щось подібне?
Обличчя А-Хао почервоніло, він підскочив і закричав:
— Ви що, знущаєтесь? Це ж мене побили! Ви не злочинців шукаєте, а допитуєте мене?! Ви взагалі вмієте працювати?!
З його реакції було зрозуміло: так, робив, і не раз. Поліція, звісно, не могла ігнорувати таку ниточку — справи за участю вихідців із Гонконгу чи Тайваню вважалися пріоритетними. Але якщо це внутрішні розбірки, то не звинувачувати ж дільничного в тому, що він не поїхав на острів за злочинцями? А сам А-Хао в душі вже вирішив, що це справа рук якогось «спонсора» однієї з актрис — у Гонконзі це звична справа, просто він не очікував, що вони приїдуть за ним аж на материк.
А щодо Ван Баоцяна, якого він образив учора...
Попереднє вистежування, брудні ігри, ефектна поява з вікна — це явно робота професіоналів. Хіба міг якийсь чорнявий масовщик провернути таку масштабну справу?
Тож розслідування пішло хибним шляхом.
***
Повернувшись у номер на п’ятому поверсі, Лі Сяолу впала на ліжко, обіймаючи свого плюшевого ведмедика, і почала качатися по ліжку, замислившись про щось своє.
Лі Бінбін не звернула на неї уваги і пішла у ванну допирати речі.
Тільки-но вона почала прати, як раптом з-за спини почулося:
– Сестро Бинбин.
Лі Бінбін здригнулася від несподіванки. Озирнувшись і побачивши Лі Сяолу з ведмедиком, вона роздратовано кинула:
— Що ще?
Лі Сяолу, спершись на одвірок, схилила голову набік:
— Як звати того, другого, Сяояо-вана?
— Сюй Кунь.
Лі Бінбін відповіла, не замислюючись, а потім насупилася:
— Навіщо тобі це? З такими людьми краще не зв’язуватися. Раджу триматися від нього подалі.
— А просто познайомитися не можна? — Лі Сяолу стиснула кулачки і збуджено продовжила: — Я ще ніколи не зустрічала таких людей! Якщо колись зустрінемо когось неприємного, попросимо його провчити!
Лі Бінбін не знала, що й відповісти. Ця навіжена дівчисько справді марить — невже вона думає, що хтось буде виконувати її забаганки?
— Ми ж можемо заплатити йому! — Лі Сяолу була впевнена у своїй правоті, а потім їй спала на думку нова ідея: — Слухай, а давай просто наймемо його, щоб він поголив Фань Бінбін налисо? Подивимося, чи наважиться ця Цзіньсо після цього відбирати в тебе ролі!
Під її очікувальним поглядом Лі Бінбін мовчки витерла руки, схопила її за пухкі щічки і крізь зуби процідила:
— Моє ти божевілля, благаю, припини! Навіть якщо він погодиться за гроші, ти не боїшся, що потім він використає це проти нас і почне шантажувати?!
— Але ж у нас теж є на нього компромат! — Лі Сяолу не здавалася. — Якщо він спробує щось витворити, ми розкажемо всім, що це він побив А-Хао!
— О Боже!
Лі Бінбін була в розпачі. Глибоко вдихнувши, щоб заспокоїтися, вона запитала:
— По-перше, у нас немає доказів. По-друге, навіть якщо вони будуть, його посадять на кілька місяців, а наша репутація буде знищена назавжди. Ти хочеш піти з ним на дно?!
Лі Сяолу рішуче похитала головою. Їй просто хотілося гострих відчуттів, вона не збиралася ризикувати собою.
— Тоді слухай мене: поводься так, ніби нічого не знаєш, і навіть не намагайся контактувати з цим Сюй Кунем!
Лі Бінбін побачила, що на обличчі Лі Сяолу з’явився скептичний, навіть впертий вираз — очевидно, ця навіжена дівчисько, навіть знаючи, що добре, а що погано, не збиралася сліпо коритися порадам.
Лі Бінбін відчула, як розболілася голова. Нарешті вона підняла руки вгору:
— Гаразд, гаразд. Все одно ти не послухаєш. Роби що хочеш, тільки не дозволяй йому чіпати Фань Бінбін!
Після цих слів вона сама замовкла, здивована тим, що щойно виступила на захист Фань Бінбін.

Комментарии

Загрузка...