В скверу на кінцях невисокої гірки сиділи двоє дорослих чоловіків, а між ними примостився чорний кіт. На щастя, сюди майже ніколи не заходили гратися діти, інакше вони б вирішили, що ця картина виглядає вкрай дивно.
Вони почали розмову надзвичайно тихо — лише настільки, щоб зміг почути той, хто сидить поруч.
— Проникни в дослідницький центр Пандори, — байдуже промовив невисокий, доволі літній чоловік.
— Ти серйозно?
Незважаючи на очікування, відповів йому не інший чоловік, а чорний кіт між ними.
— Це ж зовсім поруч із Вратами! Якщо Контрактор наблизиться туди, він ризикує втратити контроль, Хей!
Тон чорного кота був суворим, наче він сумнівався, чи не жартує часом чоловік, хоча чудово розумів: Хей не став би жартувати.
Якщо придивитися до їхніх облич, то ставало очевидно — це були Хуан, Хей і Кіт.
Вони зібралися разом тому, що Хуан приніс завдання відносно Організації, яке їхня група мала виконати. Судячи з усього, завдання виявилося доволі складним.
— Можливо, — ухильно відповів Хуан.
— До того ж, головне — я не вірю, що він зможе пройти первинну перевірку безпеки, — знову серйозно заперечив Кіт.
— Але Організація налаштована серйозно.
На обличчі Хуана не було й тіні занепокоєння — здавалося, він повністю вірить у Хея.
— Що Організація хоче від мене? — Хей повернув голову, його обличчя та тон залишилися абсолютно спокійними.
— Повернути, — чітко вимовив Хуан два слова.
— Повернути? — ошелешено перепитав Кіт.
Хей мовчки дивився на спину Хуана, чекаючи на пояснення.
— Два тижні тому в тому дослідницькому центрі стався вибух, унаслідок якого загинули двоє охоронців. Пандора, що розслідувала інцидент, оформила це як аварію обладнання через несправність електромережі. Однак кілька днів тому шпигун із ЦРУ, який проник на об'єкт, підтвердив: вибух влаштували заради того, щоб захопити речовину з-за Врат, відому як Осколок метеора.
Хуан поступово розтлумачував Хею та Кіту новини, які отримав «згори».
— Цю штуку ще не винесли за стіну? — озвучив сумнів Кіт.
— Організація вважає саме так.
У голосі Хуана прослизнула нотка безпорадності.
— А що робити після повернення? — втрутився Хей.
— Тобі, звісно, доведеться її віддати, — дещо роздратовано відповів Хуан.
— Не хвилюйся, цього разу ти виконуватимеш завдання не сам — той нетовариський тип проведе тебе всередину, — злізши з гірки, заспокійливо додав Хуан.
— Гілл? — щойно Хуан це сказав, Кіт одразу ж буркнув під ніс.
Хей теж згадав, що в їхньому загоні, здається, числився ще один позаштатний співробітник.
Наступного дня.
До науково-дослідного інституту Пандори під'їхав Rolls-Royce Ghost, у якому сиділи двоє гостей.
Кабінет керівника відділу.
— О? Хіба це не містер Гільгамеш? Ласкаво просимо, ласкаво просимо, сідайте, будь ласка. Подайте каву!
Ерік Нисидзима сидів у своєму кабінеті й постукував пальцями по столу, занурений у якісь думки, коли пролунав стукіт у двері. До кабінету увійшли двоє чоловіків — Гільгамеш і Хей. У його серці майнула здогадка, і він поспішно, з привітною усмішкою, запросив їх сісти, а також наказав секретарці заварити каву.
Щйно гості сіли, як подали каву.
— Дякую, — з усмішкою подякував Гільгамеш, тоді як Хей виставив чесний і простодушний вигляд, теж висловивши подяку.
Щойно секретарка зачинила за собою двері, усмішка з обличчя Хея миттєво зникла, змінившись холодним виразом. Дорогою Гільгамеш казав йому, що Ерік Нисидзима працює на Організацію, тож Хей навіть не намагався вдавати. Він найманий вбивця, а не політик.
— Тут немає камер стеження, вашу мету я розумію. Місцеперебування цієї речі я все ще розслідую, але слідів дуже мало — вдалося лише з'ясувати, що вона, здається, в руках ЦРУ, хоча вони ще не встигли вивезти її. Зараз можна впевнено сказати одне: річ досі перебуває в руках когось із дослідників Пандори.
Ерік Нисидзима зберігав привітну усмішку. Його м'який голос не міг викликати роздратування.
Точно так, як і казав Ерік Нисидзима, він знав справжню мету приходу Гільгамеша і Хея, був обізнаний про плани Організації, а тому з легкістю хотів перекласти цю справу на їхні плечі — виключно через небажання розгнівати певних людей. Інакше, зважаючи на його становище в Організації, знайшлося б чимало бажаючих замінити його. А от чи правдивою була інформація, якою він поділився — знав лише він сам.
Поки верхівка ще не відмовилася від Контракторів і не почала їх знищувати, ті все ще мали певну цінність, і все це ретельно приховувалося. Не можна було відкрито видавати свої справжні плани, тому, хоча дехто з керівництва люто ненавидів високопоставлених Контракторів, вони не наважувалися підняти на них руку. Навпаки, їх демонстративно підтримували, аби довести єдність Організації, часом не шкодуючи заради цього навіть рядових її членів.
— Невже? Виходить, містер Нисидзима володіє не надто великим впливом у Пандорі? Протягом цілих двох тижнів єдине, що підтверджує наявна інформація — це те, що предмет досі в Пандорі. Така ефективність справді дещо перевершує мої очікування.
Хоча Гільгамеш посміхався, приховані в його словах сумніви та глузування вловив би навіть Хей.
Що за жарти? Ерік Нисидзима — керівник відділу в Пандорі, його посада та повноваження знаходяться на найвищому рівні. Гільгамеш ні за що не повірив би, що в нього немає вірних людей. За два тижні, не те що звичайного шпигуна ЦРУ, а навіть найкращого агента Моссада вдалося б викрити, годі й казати про простого дослідника.
Отже, Ерік Нисидзима точно збрехав, але викрити його не виходило — зрештою, вони знаходилися на його території. Гільгамешу залишалося лише вдавати, що він украй незадоволений його ефективністю, не маючи можливості поставити під сумнів правдивість самої інформації.
Ерік Нисидзима... Гільгамеш колись таємно вивчав його досьє і дійшов остаточного висновку: цей чоловік на сто відсотків був дволичним, ба навіть багатоликим гравцем. І річ не в тому, що він зрадив і перейшов до іншої організації — просто він підтримував зв'язки з різними угрупованнями всередині самої Організації. Наприклад, із Диксуортом з МІ-6, Ёсимицу Хораем зі Столичного управління поліції, а також із верхівкою деяких інших розвідувальних структур.
Одне слово, він точно знав, де знаходиться Осколок метеора, але чомусь приховував це. Сам Гільгамеш спочатку взагалі не хотів встрявати у це завдання. Якби не Осколок метеора, він би ні за що не став ризикувати і втручатися в завдання, події якого могли непередбачувано вплинути на майбутнє, порушивши звичний хід речей.
— Мені дуже шкода, але я не можу забезпечити вам перевагу в плані інформації.
Ерік Нисидзима анітрохи не розсердився, зобразивши на обличчі безпорадний і вибачливий вираз. Якби не знання його справжньої сутності, Гільгамеш, напевно, навіть повірив би йому.
— Нічого страшного. Містеру Нисидзимі достатньо лише влаштувати мого супутника на роботу в Пандору, а місцеперебування річки ми знайдемо самі. Вірю, що принаймні з цим керівник відділу впорається.
Гільгамеш махнув рукою, показуючи, що все гаразд, і озвучив власну вимогу, наостанок навмисно виділивши слово «керівник», аби Еріку Нисидзимі було ніяково відмовляти.
Звісно ж, Ерік Нисидзима спочатку й не збирався відмовляти.
— Це не проблема, я влаштувася все у найкоротший термін, — надзвичайно охоче погодився Ерік Нисидзима.
— Ах, так, я ж ледь не забув: мабуть, я теж побуду гостем у містера Нисидзими кілька днів. Сподіваюся, ви не проти?
Користуючись тим, що Ерік Нисидзима щойно закінчив говорити, Гільгамеш різко змінив тему.
— Е-е... Ну... Нічого страшного, у нас багато кімнат для почесних гостей. Містер Гільгамеш може залишатися тут стільки, скільки забажає.
Ерік Нисидзима мимоволі подумав про себе, що справа кепська. Він щойно так щедро на все погоджувався, а перед обличчям набагато простішого прохання, навіть попри всю свою товстошкірість, не міг відмовити, тож довелося вдавати щиру радість:
— Раз так, то не будем гаяти часу. Містер Нисидзима, мабуть, дуже зайнята людина, тож спершу проведіть мене до моєї кімнати — я дещо втомився з дороги за кермом. Крім того, я буду вдячний, якщо ви подбаєте про мого супутника. Ходімо, Хей.
Вирішивши всі питання, Гільгамеш не збирався заводити зайвих розмов. Він піднявся, обмінявся декількома люб'язностями з дещо ошелешеним Еріком Нисидзимою, покликав Хея і просто пішов.
Яка ж рішучість і оперативність у діях. З такими людьми найважче мати справу.
Ерік Нисидзима наказав секретарці розібратися зі справами Гільгамеша і Хея, а сам залишився в кабінеті, похмуро розмірковуючи про те, що сталося.

Комментарии

Загрузка...